Перекрити Азов: Чому Путін не закриє Керченську протоку

Інтенсивність російських "наїздів" на Україну стосовно ситуації на Азові помітно зростає. Зокрема, вчора член комітету з оборони і безпеки російської Ради Федерації Франц Клінцевич, коментуючи затримання 15 суден українськими прикордонниками за відвідування портів Криму, перейшов до погроз перекрити Україні доступ до Азовського моря. На думку російського депутата, українські санкції проти кораблів, що плавають до окупованого Криму, "буквально штовхають на різкі дії у відповідь". При тому Клінцевич конкретизує характер можливих "різких дій". "Ми буквально в хвилини здатні перекрити Азовське море для будь-якого українського плавзасобу. І я не виключаю, що подібні дії можуть послідувати. По суті Україна сама реально розриває угоду про Азовське море, від чого тільки вона і постраждає".

Якщо пробратись через частокіл "буквального" і "реального" - а також не зовсім зв'язну мову російського народного обранця, виходить наступне. Клінцевич, судячи з усього, погрожує розривом договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки. З наступною забороною для проходу українських кораблів через Керченську протоку.

Наскільки реальним є такий сценарій? Формальних перешкод для нього немає. Росія і справді може денонсувати вкрай невигідний для України договір, укладений під тиском Кремля готовим до компромісів Леонідом Кучмою. Що на практиці не дасть Москві практично нічого. Оскільки Частина ІІІ Конвенції ООН з морського права, зокрема, стаття 38 Конвенції передбачає, що всі кораблі та літальні апарати користуються правом транзитного проходу через морські протоки у внутрішніх водах, і "їм не можна чинити в тому перешкод".

При тому в разі, якщо Росія зупинятиме іноземні кораблі — то в морський арбітраж матимуть право звертатись і компанії-судновланики напряму, оскільки йтиметься не про невиконання російсько-української угоди, а про порушення міжнародного морського права.

З таким же успіхом Росія може зупиняти українські та іноземні кораблі, і не розриваючи договір — це все рівно буде незаконним. Що, в принципі, Росія і робить — при чому не тільки в Керченській протоці. Втім, це вже інша історія.

Натомість що губить Росія при розриві злощасного договору? Тут список істотніший. По-перше, російські військові та ФСБ-шники гублять право на затримання кораблів поза територіальними водами Росії. По-друге, денонсація договору, з юридичної точки зору, є відновленням територіальної суперечки з Україною. Отої самої, що виникла довкола коси Тузла в часи Леоніда Даниловича, і яку цей нормативний акт фактично "заморозив", адже делімітація морського кордону в Азові між Україною та Росією так і не пройшла.

Не те, щоби на фоні війни на Донбасі це щось сильно додало чи змінило в стосунках між державами — але в такий спосіб Кремль вийде зі стану гібридної війни, і цілком легально повернеться до міжнародного конфлікту з Україною. В цьому конфлікті Україна матиме як підтримку з боку західних партнерів, так і явну перевагу в міжнародних судових інституціях, що в сухому залишку неминуче призхведе до нарощування антиросійських санкцій, та ймовірних арештів російського майна за кордоном.

Зважаючи на всі ці фактори — а також на міцно сформований курс саме на гібридне протистояння, погрози, озвучені вчора Клінцевичем, реалізовані на практиці скоріше за все не будуть.