Коронавірусна децентралізація: Як світ планує виходити з карантину

Пандемія коронавірусу, з очевидних причин, стимулювала розмови про скорочення громадянських свобод під прикриттям карантину і впровадження нових технологій стеження за громадянами навіть в найбільш демократичних країнах. Електронні шпики в смартфонах, дрони стеження над головою, і "колективний поліцейський", що губить залишки глузду в погоні за фізкультурниками в парках і все новими й новими повноваженнями на колегіях Кабміну – все це стало своєрідним символом карантину. І не тільки в Україні.

Але ця перша стадія зростання впливу центральної влади на повсякденне життя громадян, досягнувши свого піку, схоже, підходить зараз до зіткнення з наступним етапом пандемії. В ході якого починаються дискусії стосовно ймовірного пом'якшення карантину. Під час яких інтереси центральної влади стикаються з інтересами різних форм місцевого самоврядування.

Найбільш рельєфно цей процес наразі виглядає у США, де президент Дональд Трамп, довівши ситуацію до недалекого від катастрофи стану, з півмільйоном хворих і двадцятьма з гаком тисячами покійників, почав розмірковувати, коли і як саме він виводитиме країну з карантину. На делікатне питання журналістів стосовно того, що більшість обмежень, які існують у США, були введені, згідно з конституцією, чинними губернаторами, і зніматися мали би теж ними, президент чомусь вкрай роздратувався, і заявив наступне: "Коли хтось є президентом США, його влада є тотальною!". Ця сентенція стала відкриттям для юридичних експертів. І, в разі спроб реалізувати її на практиці, стане об'єктом уваги з боку як законодавчої, так і судової гілок американської влади.

Втім, паралельно із роздумами Трампа частина штатів – здебільшого зі Східного та Західного узбережжя США – потроху формують специфічні "карантинні альянси", в рамках яких на договірній основі визначають, які й коли обмеження вони будуть знімати в рамках свого регіону, якось не сильно дослухаючись до гучних заяв із Вашингтону. Перспектива конфлікту цих найбагатших штатів із центром, який хоче "покерувати процесом", видається практично неминучою.

Аналогічна ситуація складається не тільки в США. Наприклад, у понеділок уряд Іспанії оголосив про скасування частини обмежень, введених на час карантину. А влада Каталонії вже відмовилися виконувати це рішення. Глава тамтешньої адміністрації Кім Торра заявив, що ризик нового спалаху і другого карантину занадто великий, і ніхто нічого в регіоні нічого поки не скасовуватиме.

Італія, щоб не викликати зайвих сварок, віддала процес на відкуп регіонів – із яких декотрі (приміром, Венето) скористалися можливостями для послаблення, а деякі вирішили зачекати.

Україна, звичайно, держава унітарна. І можливість прямого протистояння регіональних еліт з Києвом є помітно меншою. Але тут органи місцевого самоврядування можуть скористатись наявністю в них права оголошувати "надзвичайну ситуацію". Яка, звісно, не дає владі таких широких прав, як проголошений з центру надзвичайний стан, але для дотримання карантинних норм є цілком достатньою. Зважаючи на популістський характер чинної влади, Банкова навряд чи піде на пряме протистояння з тими регіонами, де місцева влада захоче продовжити фактичне дотримання карантинних норм понад вимоги Кабміну. Хоча б тому, що у випадку такого конфлікту будь-який фатальний випадок, пов'язаний з хворобою, місцева влада охоче "повісить" на Київ.

Чіткої відповіді на питання стосовно того, коли і як можна пом'якшувати карантинні заходи, наразі немає ніхто. Ні ВООЗ, яка закликає "не поспішати", ні Трамп, який вирішив, що він "самодержець" у США, і готується залишити ВООЗ без грошей, а губернаторів – без повноважень. Але, здається, регіональна влада, яка якщо й не знає, то бодай краще здогадується про реальний стан справ на підпорядкованій території, є кращим менеджером у цьому випадку, аніж далекий центр, куди інформація стікається тільки у вигляді дуже оптимістичних щоденних звітів.