Конкурент пропутінських сепаратистів: Чи зможе Парагоне вивести Італію з ЄС

У тому, що пандемія коронавірусу, яка нанесла по Італії удар колосальної сили і залишила у громадян цієї країни відчуття "покинутості" з боку ЄС, призведе до наростання антиєвропейських настроїв, не сумнівався ніхто. Як і в тому, що антиєвропейька риторика буде спрямована, в першу чергу, на Німеччину. Яка вже давно викликала в Італії роздратування своїм впливом на фінансову політику ЄС. А після того, як Берлін, що краще протистояв епідемії, ніж Рим, проявив, на думку італійців, очевидний "брак солідарності", антиєвропейська та антинімецька риторика з маргінальних поглядів перетворилася заледве не на мейнстрім. У критичні моменти пандемії рівень недовіри до ЄС в Італії сягав 70%.

Подібні умови просто не могли не призвести до появи політичних проектів, покликаних "монетаризувати" роздратування італійців у свій політичний рейтинг.

Тому повідомлення, що колишній телеведучий, і при тому лютий популіст та євроскептик, якого свого часу вигнали з Руху п'яти зірок за надмірно радикальну антиєвропейську позицію, Джанлуїджі Парагоне, збирається створити свій політичний проект, здивування не викликала. Для політика, якому стало тісно навіть у створеному свого часу коміком Бепе Грілло радикально-популістському об'єднанні, настав золотий час.

В інтерв'ю Bloomberg Парагоне повідомив, що його партія розпочне діяльність у липні, і в її назві та логотипі фігуруватиме термін Italexit. Природно, що програма буде збудована на промоції виходу з ЄС та відмові від використання євро і відновлення ліри.

Як то часто буває в євроскептичних проектах, із позитивною програмою політичного та економічного існування Італії після виходу з ЄС у Парагоне помітно гірше, ніж з критикою Берліна та Брюсселя. Наразі наявні тільки загальні фрази про переваги самостійної політики та гіпотетичне стратегічне партнерство із США.

Сказати з достатнім ступенем достовірності, чи вдасться Парагоне реалізувати свої радикальні політичні заклики, чи все обмежиться нарощуванням рейтингу на популярних гаслах, потраплянням у парламент та в уряд і переходом до більш поміркованої політики, зараз неможливо.

Тим паче, що грати йому доведеться за умов жорсткої конкуренції – оскільки антиєвропейською риторикою зараз послуговується і його рідний Рух п'яти зірок, і підтримувана Росією Ліга Півночі. Та й партія колишнього екс-прем'єра Сильвіо Берлусконі "Вперед, Італіє!" не відмовиться від шансу отримати частину голосів більш поміркованих євроскептиків. І по мірі розвитку пандемії – та більш злагодженої та конструктивної політики ЄС у питаннях протидії загрозі – злість і розчарування італійців помалу стихають. Тим паче, що до наступних планових виборів італійського парламенту, які мають відбутися в перші половині 2023 року, часу іще чимало.

Але навіть в тому випадку, якщо Парагоне через три роки не вдасться досягнути якихось видатних електоральних успіхів, його проект цілком може потрапити до Палати депутатів. Якщо не за пропорційними списками – то, принаймні, через одномандатні округи в регіонах, які особливо постраждали від коронавірусної пандемії.

Що, в сухому залишку, ускладнить життя як італійським "євронейтралам" (з єврооптимізмом в країні зараз явна криза), так і Брюсселю та Берліну. Яким вдалося після виборів 2108 року і успіху євроскептиків на них втримати ситуацію і виробити якісь домовленості з Рухом п'яти зірок – а тепер доведеться мати до справи зі ще одним, радикальнішим гравцем.

Втім, у всій цій іторії є й добрі новини. Чим більше різних партій буде боротися на електоральному полі євроскептицизму, тим меншою буде ймовірність того, що Росії вдасться домовитись із ними всіма. І якщо зусиллями Парагоне вдасться підірвати електоральну базу Ліги Півночі, депутати якої так люблять поговорити про "сильного лідера Путіна" та "шкоду антиросійських санкцій", то сумувати з цього приводу українцям, напевне, не доведеться.