Конфлікт Ірану та США: Коли подорожчає бензин

Зокрема, після серії твітів, у яких іранський президент радив США "не смикати лева за хвіст", а Трамп пообіцяв Тегерану "небачені страждання", в Ірані офіційно заявили, що в разі, якщо США вдасться заблокувати продаж іранської нафти, вони розпочнуть блокаду Ормузької протоки. Через яку, до речі, проходить левова частка нафтового експорту з Саудівської Аравії, Катару, Кувейту та ОАЕ.

На рівні ідеї ця погроза висловлювалась іранською стороною вже впродовж кількох тижнів — але зараз вона стала офіційною позицією Тегерану. Зокрема, рішення про можливе блокування важливого транспортного шляху публічно озвучив керівник іранського МЗС Бахрам Касемі. Але, що істотно важливіше, це рішення підтримав і верховний лідер Ірану, аятола Алі Хаменеї. Таким чином, спостерігається повний консенсус всіх гілок іранської влади стосовно можливої силової протидії американським санкціям проти Тегерану.

Чи може Іран виконати цю погрозу? Відповідь однозначно позитивна. Оскільки, якщо оцінити доктрини розвитку іранських ВМС, складається враження, що до такого типу протистояння у Тегерані давно вже готувались. Хоча іранський флот має, в основному, москітний характер – але чисельність ракетних катерів та корветів у ньому вельми значна. Але головний іранський інструмент у можливому протистоянні у Перській затоці не флот, а велика кількість протикорабельних ракетних комплексів – як китайських, так і місцевого виробництва. Як із крилатими ракетами, так і з балістичними. Дальність польоту яких становить 300-400 кілометрів. А декотрі з них маскуються на звичайних тентованих вантажівках, які з повітря майже неможливо відрізнити від цивільних цілей. Таким способом ракети можуть бути доставлені і розгорнуті у будь-якій точці узбережжя за лічені години.

Також рік тому Тегеран продемонстрував і декілька вертольотних пускових комплексів для протикорабельних ракет.

Про те, що цей вид ракет був пріоритетним напрямком для іранської армії свідчить, зокрема, і той факт, що рік тому із Києва вислали іранського військового аташе, в багажнику автомобіля якого знайшли запчастини для ракети "Х-31" російської розробки.

Таким чином, маючи відповідні силові ресурси, у Тегерані можуть прийняти рішення зіграти в подібну гру – що абсолютно неминуче викличе масштабну силову відповідь з боку США.

Яка, звичайно, помножить на нуль іранський військовий потенціал – але на це буде витрачено чималий час. Впродовж якого ціни на нафту – за умови збереження блокади в Перській затоці – злетять до небес. Чому, можна не сумніватись, немало зрадіють в одній північно-східній країні.

При тому перехід конфлікту між Вашингтоном та Тегераном у гарячу стадію викличе нове напруження і сварки між США та їх європейськими союзниками, більша частина яких настоює на збереженні "ядерної угоди" із Тегераном. Проти участі в американській блокаді іранської нафти виступила і Туреччина. Всі ці несприятливі для Вашингтону фактори можуть підштовхнути Тегеран до авантюри. Яка коштуватиме цій країні програної війни, а решті світу – чергового зростання цін на нафту, нажитись на якому зможуть навіть не арабські шейхи, чиї супертанкери закриють у Перській затоці – а головно північні експортери. Серед яких, на жаль, не тільки Норвегія з Канадою.