Коли троцькіст з ОБСЄ вимагатиме від Порошенка любити росЗМІ

Історія із зникненням журналістки "Першого каналу" Анни Курбатової в Україні, про яку почали писати всі російські ЗМІ, знайшла своє логічне завершення. Курбатова була депортована з України зусиллями СБУ, вже перетнула кордон і не зможе відвідувати нашу країну три роки.

Анна Курбатова потрапила до бази українського сайту "Миротворець" через антиукраїнську пропаганду, маніпулювання інформацією та підготовку тенденційного сюжету про парад на День Незалежності України. Зрозуміло, що на це негативно відреагували на Росії - МЗС назвав це провокацією. Втім, до подібних "провокацій" росіянам доведеться звикати. Бо випадок із видворенням російських журналістів далеко не перший і, мабуть, не останній. Нагадаємо лише кілька випадків. 14 серпня СБУдепортувала журналістку "Россия 1" Тамару Нерсесян і заборонила їй в'їзд на 3 роки через шкоду національним інтересам України. Нарсесян зняла провокативний сюжет про фестиваль "Бандерштадт", де розповідала про гімн "карательних батальйонів АТО", неонацистів і багато чого "цікавого" для російського планктону.

У липні з України була депортована журналістка "Россия 1" та "Россия 24" Марія Князєва із тією самою забороною в'їзду на три роки. Претензії до них зрозумілі: збір інформації про ситуацію в державі для тенденційного висвітлення ситуації, викривлення картини, шкода національній безпеці і так далі.

Профілактика СБУ стосується не тільки російських журналістів. Нещодавно двох іспанських репортерів не пустили в Україну через матеріали про Донбас. Мова про Антоніо Памплієгу і Мануеля Анхеля Састре. Вони були видворені з України 25-го серпня після того, як провели 20 годин в аеропорту. Ця двійка у 2015 році була включена у "чорний список" громадян, які становлять загрозу нацбезпеці України і на них поширювалася заборона в'їзду до країни на 5 років. Але після протесту уряду Іспанії Україна заборону зняла у травні 2016-го, втім, як виявилося, СБУ включила журналістів у другий список людей, що становлять загрозу нацбезпеці.

В Іспанії журналістські організації, такі як "Платформа захисту свободи інформації" та Асоціація преси Мадрида активно закликають МЗС втрутитися і вимагати від України змінити своє рішення. Щодо самих журналістів, деякі з їхніх матеріалів дійсно викликають запитання. Зокрема, ось ця стаття від 2014-го року в якій журналісти розповідали, як ЗСУ знищують промисловість Донбасу не подаючи думку нашої сторони. Втім, чи можна за це депортувати з країни і чи не є це справді ударом по свободі слова?

Такі дії СБУ останнім часом не знаходять підтримки в ОБСЄ. Представник ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Арлем Дезір написав листа міністру закордонних справ Павлу Клімкіну, в якому виклав свою занепокоєність практикою депортації іноземних журналістів з України.

"Вигнання журналістів чи відмова їм у в'їзді в Україну – тривожні і надмірні заходи, тим більше, що вони не прозорі і відсутній належний механізм апеляції", – написав Дезір, нагадавши, що держави-учасниці ОБСЄ зобов'язалися забезпечувати умови для роботи журналістів з інших країн-членів Організації з безпеки і співпраці в Європі.

Щодо самого Дезіра - то така реакція стає зрозумілою після того, як трошки заглибитися у його біографію. З 2017-го року ця людина є представником ОБСЄ по свободі ЗМІ. А до цього цей французький діяч був першим секретарем Соціалістичної партії Франції з 2012 по 2014 роки, був депутатом Європарламенту. Головні цінності французьких соціалістів, як відомо - це Свобода, Рівність і Братерство, які були проголошені Французькою революцією. Але справа тут, можливо і не в них. У студентські роки Дезір був активістом організації JCR - молодіжного крила французької троцькістської організації "Революційна комуністична ліга". Як повідомляє французька Wikipedia, на початку вісімдесятих він приєднався до студентської організації "Національна спілка студентів Франції", в яку входили в основному ліві рухи. Окрім цього, Дезір був першим президентом французької антирасистської організації SOS Racisme в період між 1984 і 1992 роками. У 1998-му році Дезір був звинувачений у зловживанні державними активами і засуджений до 18-місячного умовного покарання зі штрафом в розмірі 30 тисяч франків. Він точно не буде заглиблюватися у пропагандистську діяльність окремих ЗМІ, а швидше побачить у забороні загрозу свободі чи чомусь ще.

Більше того, діяльність СБУ не знайшла підтримки й у нашого Міністерства інформаційної політики. Правда, лише у випадку з іспанцями. У власній заяві МІП нагадав СБУ, що свобода слова і захист прав журналістів - це пріоритет МІП.

З точки зору логіки, захисту національних інтересів по букві закону СБУ, звичайно, чинить правильно. Попри те, що багато гарячих голів в Україні вважають, що російських журналістів не можна пускати до країни взагалі, робити це необхідно. Оскільки, інакше - це вже справді буде наступ на свободу слова. А їхня робота в Україні - це чудова доказова база для того, щоб за певний час депортувати цих людей за буквою закону, юридично пояснивши навіть міжнародним правозахисникам те, яким чином ці журналісти займаються пропагандою і несуть загрозу нацбезпеці. Зрозуміло, що такі організації як ОБСЄ зусиллями членів калібру Дезіра, можливо навіть "Репортери без кордонів", муситимуть офіційно реагувати на такі дії СБУ. Оскільки, їм необхідно демонструвати і пропагувати цінності свободи, ліберальну точку зору і так далі. Можливо, Україна навіть опуститься в рейтингу свободи преси від "Репортерів без кордонів" після того, як набрала п'ять позицій у порівнянні з результатами 2016-го року, посівши 102 сходинку. Але, варто розуміти, що від подачі інформації із зони АТО та з України іноземними журналістами залежить сприйняття картини українського конфлікту західним споживачем. Зрозуміло, що на російське населення якось взагалі плювати, втім, велика кількість людей на Донбасі досі залежні від російського ТБ. І депортація російських пропагандистів у певній мірі завдає удару по машині пропаганди Кремля. Втім, всіх не депортуєш і, цілком можливо, необхідно розробити механізм контролю за роботою російських ЗМІ в Україні, зокрема, заборонити їм працювати у зоні конфлікту.