Кінець популістів та урок для України: Якими будуть наслідки дефолту в Аргентині

Другий за два десятки років технічний дефолт Аргентини, що трапився у ніч з п'ятниці на суботу, несподіванкою не став. Власне, проблеми з виплатами за фінансовими зобов'язаннями у країни з'явилися ще в квітні, але впродовж місяця тривав пільговий період, який кредитори дали на спроби врегулювати проблему. Втім, із врегулюванням не склалося. Борг у $323 млрд, або ж близько 90% ВВП Аргентини, який пожирає більше 20% від усіх прибутків держави, Буенос-Айрес наразі обслуговувати неспроможний. Особливо на тлі довготривалої рецесії, істотно посиленою пандемією коронавірусу і хаотичними карантинними заходами уряду.

Цей факт, до речі, розуміють і кредитори. "Акули капіталізму" з хедж-фондів, які позичали аргентинському уряду, пропонують продовжити пільговий період для країни на один рік – після чого відновити виплати. Натомість уряд лівих популістів та президент країни Альберто Фернандес намагаються переконати кредиторів, що віддавати позики швидше, ніж за три роки, Аргентина ніяк не може. А серед кредиторів міцніє підозра, що ті просто хочуть відкласти виплати до періоду завершення своєї каденції – і на якийсь час зникнути з політичної сцени, давши чудесну можливість розбиратися із виплатою боргів (а ймовірніше – із оголошенням неплатоспроможності) своїм політичним супротивникам. 

Тому, не виключено, що технічний дефолт є останнім аргументом аргентинського уряду в довгому і непростому процесі пошуку компромісу з кредиторами. Оскільки переговори про відтермінування платежів наразі тривають з подвоєною енергією, і, на думку Буенос-Айреса, закінчаться до 2 червня. Якщо так і відбудеться, тему дефолту знову закриють на певний час. Втім, може статися й інакше. І тоді світ у черговий раз побачить, які наслідки має дефолт у великій, багатій на природні ресурси країні. Теперішня віце-президентка країни Крістіна Кіршнер, очолюючи державу у 2007-2015 роках, не літала за кордон у президентському літаку, не без підстав побоюючись, що його арештують. Тепер у неї та її політичного партнера, чинного президента Альберто Фернандеса, буде чудесна можливість згадати молодість. 

Втім, проблеми уряду, напевно, не надто турбують аргентинців. А от той факт, що теперішня інфляція, яка наближаються до 50% у річному вимірі, після оголошення дефолту може збільшитися на порядок, зацікавить їх, напевно, набагато більше. Рівно як і скорочення пенсій та соціальних виплат (точніше – реальної купівельної спроможності), шалене зростання вартості імпорту внаслідок знецінення національної валюти, неможливість взяти кредит у чомусь, окрім доларів – і неможливість потім віддати той кредит на тлі перманентного падіння песо. 

Громадяни України, напевно, пам'ятають, що пропозиція перестати сплачувати борги МВФ і стати багатими і вільними – "як Аргентина та Греція", чітко й недвозначно була запропонована увазі чинного президента України якраз у травні минулого року Ігорем Коломойським.  Втім, із цією порадою виступав не тільки він – подібні заклики час від часу лунають в експертному середовищі та соцмережах. 

Тепер всі охочі можуть переконатися, що "успішний аргентинський дефолт" призвів не до стрімкого економічного зростання країни, викликаного відмовою від сплати "неправедливих" боргів, а двома десятиліттями кризи різної інтенсивності – і черговим дефолтом. На якому частина ділків, що тримає свої капітали поза межами країни і не в національній валюті, може непогано підзаробити, задешево скупивши виробничі активи збанкрутілих співвітчизників. Але для менш "талановитих" громадян дефолт означає втрату добробуту, втрату шансів на адекватно оплачувану роботу, і тривіальну бідність. За межею якої в "успішній" Аргентині опинилося, навіть за офіційною статистикою, 32% громадян.