Кінець химерного союзу: Чи потоваришує Молдова з Путіним після відставки проєвропейського уряду

Правляча коаліція Молдови, яка складалася з проросійської і прокомуністичної Партії соціалістів з Додоном у ролі неформального лідера, та проєвропейської "Платформи "Гідність і Правда" та партії "Дія і Солідарність", була вкрай химерним об'єднанням. Із протилежними поглядами буквально на все – економіку, внутрішню та зовнішню політику, геополітичний курс Молдови. Об’єднувало цю коаліцію тільки бажання позбутися вкрай нав’язливого домінування у політиці країни Демократичної партії Молдови загалом, і її лідера – олігарха Влада Плахотнюка – зокрема.

Свого часу Демпартія "підім’яла" під себе політику, а в значній мірі й економіку Молдови саме під гаслами боротьби з комуністичним реваншем. Впродовж не надто довгого часу довівши ситуацію до того стану, коли проти неї найпослідовніші єврооптимісти об'єдналися з цілковито проросійським Додоном. Втім, спільна перемога над Демпартією і наступне формування урядової коаліції з цих сил не принесло великого добра нікому, оскільки як виборці соціалістів, так і виборці лібералів не зрозуміли суті такого політичного маневру. І в другій половині жовтня, на місцевих виборах, як додонівська ПСРМ, так і демократи Маї Санду та Андрея Нестасе зазнали помітних електоральних втрат. При тому з'явилася чергова вагома причина для розриву між союзниками – коли Андрей Нестасе та його опонент від соціалістів Іон Чебан вступили у електоральний бій за крісло мера Кишинева. Після двох турів вкрай жорсткої кампанії виграв Чебан. Нестасе заявив про масові фальсифікації, і відмовився вітати конкурента.

І хоча тоді коаліція не розпалася, не минуло й місяця, як союзники посварились через внесення поправок до закону "Про прокуратуру". Санду захотіла особисто призначати генпрокурора країни, оскільки конкурсна комісія, яка до цього відповідала за це кадрове питання, контролювалася соціалістами, і пропонувала на посаду людей, вірних Додону, а не Феміді. Соціалісти, природно, образилися і запропонували негайно відкликати законопроект. Демократи, остаточно зрозумівши, що їхні надії на реформи розвіюються, відкликати проект відмовились, що і стало кінцем коаліції.

При тому складається враження, що виборці соціалістів, які розраховували на зростання впливу своєї партії, схильні вибачити Додону його інтрижку з лібералами-прозахідниками. Оскільки після неї президент, який до того був в Молдові фігурою декоративною і, за помахом руки Плахотнюка, міг на місяць-третій позбутися права виконувати свої обов’язки, отримав контроль над Службою безпеки Молдови, Міністерством оборони та Конституційним судом.

Натомість виборці демократичних сил, які хотіли бачити трансформацію країни, а отримали недієздатну коаліцію, що загрузла у сварках та інтригах, до своїх політичних лідерів помітно охололи.

Якими будуть довготривалі наслідки сьогоднішньої відставки? Сказати однозначно складно, оскільки Молдова явно заходить в період геополітичної нестабільності. Але варіант, за якого наступна урядова коаліція складатиметься вже із проросійських соціалістів Додона і реанімованих "демократів" Плахотнюка і хитатиметься вже не між минулим і майбутнім, як сьогодні зруйнований уряд, а між Кремлем і олігархатом, як то нерідко відбувається в більшості пострадянських держав видається більш ніж можливим.