Хаос в МЗС: Чому в Клімкіна немає стратегії стосунків з Польщею та Угорщиною

Впродовж вихідних на зовнішньополітичних фронтах України трапилося одразу два прикрих інциденти.

Перший був пов'язаний з інтерв'ю посла України у Польщі Андрія Дещиці польській радіостанції RMF24. Під час якого дипломат заявив про те, що Україна надасть дозвіл Польщі на ексгумаційні роботи на своїй території лише після відновлення знищених українських пам'яток на території Польщі — в Пікуличах під Перемишлем і Монастирі біля Верхрати. У суботу анонімні джерела українських ЗМІ повідомили, що "у Варшаві заяви посла Дещиці викликають огиду. Це оцінка не тільки керівництва МЗС, але й польського уряду".

Більше того, позицію Дещиці там сприйняли як шантаж. "Варшава не розмовлятиме з Києвом на умовах шантажу. Насамперед з віце-прем'єром Павлом Розенком. Польща не довіряє українській стороні", - заявив анонімний співрозмовник українських журналістів.

Другий інцидент пов'язаний із продовженням українсько-угорського конфлікту. У неділю перед відльотом на засідання Генасамблеї ООН в Нью-Йорку міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто, коментуючи розвиток конфлікту з видачею угорських паспортів у Берегово, заявив: "Якщо українська сторона вишле консула Угорщини, це не залишиться без пропорційної відповіді з боку угорської сторони". На додачу заявивши, що події минулого тижня у Берегово "зайшли дуже далеко" та переступили усі "писані та неписані правила міжнародного права і дипломатії", оскільки українські спецслужби "провели спецоперацію в консульстві Угорщини, яка є членом НАТО". Напевно, за логікою Сійярто, відеозйомка того, як угорські дипломати рекомендують громадянам України обманювати власні правоохоронні органи, становить загрозу безпеці всього Північноатлантичного альянсу.

Окрім того, очільник угорського МЗС повідомив, що "подвійне громадянство поширене в Європі, і якщо Україна справді хоче рухатися в бік ЄС, не може ставити під сумнів таку інституцію". Що прозвучало трохи дивно — якщо зважити на той факт, що, приміром, Австрія, Литва та Естонія прямо забороняють подвійне громадянство, а ще в 13 країнах ЄС воно можливе тільки з істотними обмеженнями.

Ці два інциденти, насправді, є достатньо дрібними сутичками у безкінечному дипломатичному протистоянні між Києвом та східноєвропейськими сусідами, які намагаються максимально скористатися з непростого становища України і їх власної причетності до ЄС та НАТО.

Але обидва інциденти демонструють очевидний брак координації, не кажучи вже про довгострокову стратегію стосунків із сусідами.

Бо якщо озвучена Дещицею позиція (байдуже, добра вона чи погана — хоча абсолютно очевидно, що не надто добра) є офіційною для зовнішньополітичного відомства України, то заява про це мала би бути зробленою не в рубриці "одкровення Дещиці перед польськими радіослухачами", а в форматі офіційної заяви нашого МЗС. Якщо ж ця позиція є непублічною — то чому посол дозволяє собі її озвучення у іноземних ЗМІ? І, врешті-решт, якщо ця позиція є особистою думкою пана Дещиці — то чому він не робить відповідних ремарок? Всі ми любимо і цінуємо Андрія Дещицю за веселу пісню про Путіна часів його перебування на міністерській посаді, але зараз інший час і він перебуває в трохи іншій позиції.

Тому, якщо після цього інциденту у кар'єрі пана посла відбудуться якісь добре помітні зміни — то можна буде вважати, що трапилася якась банальна помилка. Якщо ж ні — то залишиться враження, що керівна вертикаль у МЗС працює не надто добре. Або що весь інцидент — це був "хитрий план" МЗС, чи того ж Розенка. Який не приніс жодних видимих результатів — але ще трохи погіршив і без того неідеальні стосунки між нашими країнами.

Так само дивно виглядає і ситуація довкола Берегово. Де, з одного боку, Україна погрожує вислати угорського консула (в обмін на що буде, скоріше за все, висланий і його колега). Звичайно, консульство чинить недружні до України кроки — але формально чинних міжнародно-правових договорів не порушує. З іншого боку, наприклад, за даними Чопського прикордонного загону, за рік його службовці затримали чотири десятки українців з іноземними паспортами, 90% з яких — угорські. Звичайно, це тисячна частка реальної кількості подібних людей, але не про те йдеться. Важливо те, що на цих людей були написані адмінпротоколи — і більше нічогісінько. Вони залишаються цілковито безкарними. Попри те, що все-таки порушують українське законодавство.

І найголовніше, попри те, що зупинити потік подвійного громадянства можна тільки переконавши - чи примусивши - населення відмовитись від отримання угорських паспортів. Бо якщо МЗС вишле консула — Будапешт пришле іншого, який продовжить справу попередника. Врешті-решт, Угорщина цілком може роздавати українським громадянам паспорти і на своїй території, де "вислати" когось нашому міністерству явно не вдасться.

Все це наштовхує на одну не дуже веселу думку. Українське дипломатичне відомство не має якогось генерального плану протидії тиску з боку Польщі та Угорщини. А його службовці — від послів і до центрального апарату — реагують на факти тиску ситуативно. По мірі власного уявлення про те, що добре — а що не дуже для захисту інтересів України. Можна не сумніватись, що переважна більшість із них — непогані фахівці і щирі патріоти. Але без якоїсь генеральної лінії перемогти у дипломатичному конфлікті з сусідами Україна, вочевидь, не зможе.