Скомпрометувати Кремль: Навіщо Лукашенко пропонує "слідчим ЛНР" допитувати Протасевича

Інформація про те, що під час зустрічі з Володимиром Путіним Олександр Лукашенко заявив, що Білорусь готова прийняти слідчих самопроголошеної "ЛНР", якщо у них раптом "виникнуть питання" у справі колишнього головного редактора Telegram-каналу Nexta Романа Протасевича, відверто здивувала.

Оскільки дотепер білоруський лідер розмов на тему самопроголошених "республік" уникав. А якщо й говорив — то, здебільшого, про те, що Мінськ ніколи їх не визнає, а Києву треба зробити все можливе, "щоб відновити суверенітет і повернути контроль над кордоном". Щоправда, не уточнюючи, за яким сценарієм- українським чи російським — повинне відбутися таке повернення.

І от білоруський де-факто президент констатує: "Є нюанс: на Донбасі порушено кримінальну справу щодо цих персоналій (Протасевича — ред.). Я нагадав президенту Путіну, що порушено кримінальну справу, і сказав, що якщо у них ("слідчих" — ред.) будуть запитання до них — ласкаво просимо до нас. Будь ласка, ставте їм запитання, тому що вони людей вбивали там, на Донбасі".

На перший погляд може видатися, що подібна заява — це спроба зробити реверанс у бік Путіна. Або навіть якась російська інформаційна заготовка, озвучена Лукашенком на прохання російського кредитодавця, котра має на меті натякнути на можливість визнання "Л-ДНР" з боку інших держав і в такий спосіб примусити Україну до більшої поступливості на переговорах стосовно долі Донбасу.

Але в реальності все трохи інакше. Оскільки стратегічна лінія Москви від моменту початку конфлікту на Донбасі — це підкреслене дистанціювання від подій, намагання переконати всіх і кожного, що йдеться про "громадянську війну в Україні". Натомість в ситуації, коли Лукашенко через президента Росії пропонує "слідчим з ЛНР" допитати Протасевича, в будь-кого виникають сумніви в тому, що Росія ніяк з "ЛНР" не пов'язана. Подібною заявою де-факто президент Білорусі наразі тільки компроментує російську офіційну позицію стосовно Донбасу. А також продовжує лінію на залякування власного населення, демонструючи, що він не тільки підлітків може довести до фатального стрибка з високого поверху, ні, він і трохи доросліших опозиціонерів може скормити собакам — пардон, віддати "слідчим ЛНР".

І ця провокативна заява Лукашенка загалом ясно демонструє наявну стратегію режиму. Яка, схоже, полягатиме в подальшому руйнування залишків стосунків як з Заходом, так і з пострадянськими країнами, і обмежуватиметься економічним паразитуванням на російській державі. 

При тому Лукашенко, звісно, продовжуватиме політику відмови від інтеграції. Намагаючись "відпрацювати" отримані кредити дрібними геополітичними послугами. На кшталт відновлення авіасполучення з Кримом, "недовизнання" "ЛНР", чи якоїсь іще дурниці, яка може знадобитися Кремлю від периферійної пострадянської диктатури.