Демарш Кремля: Чому Лавров опублікував листування з європейськими колегами про Україну

Російське МЗС потішило читачів свого сайту прецікавим матеріалом. Зокрема, було опубліковано листування голови цього відомства Сергія Лаврова з його європейськими колегами — міністрами закордонних справ Франції та Німеччини, Жаном-Івом Ле Дріаном та Хайко Маасом відповідно.

Листування стосується підготовки до зустрічі міністрів у "нормандському форматі" для обговорення українсько-російського конфлікту на Донбасі.

Ці документи, звичайно, не містили грифу "цілком таємно" чи чогось подібного. Але в дипломатії публікація кореспонденції, не призначеної для цієї цілі обома сторонами переговорів, м'яко кажучи, не прийнята.

Виправдовуючи свій крок, російське зовнішньополітичне відомство заявило, що "останнім часом позиція Росії, її роль у внутрішньоукраїнському врегулюванні та підходи до проведення можливої ​​міністерської зустрічі в "нормандському форматі" зазнають спотворення". І от щоби це "спотворення" виправити, було зроблено те, що зроблено.

Опубліковані листи містять російський проект спільної заяви міністрів закордонних справ "нормандського формату" за підсумками запланованої зустрічі, а також версію проекту Франції та Німеччини.

Лавров пише, що його "розчарувала" відповідь на московський проект заяви, оскільки запропоновану Кремлем "організацію прямого діалогу між Києвом, Донецьком і Луганськом" "напевно не буде прийнято". А "всі інші пов'язані із гарантуванням безпеки питання, перераховані у вашому проекті спільної заяви, також належать до компетенції ТКГ, однак ви формулюєте їх у наказовому, імперативному ключі, фактично ігноруючи... необхідність узгодження з Донецьком та Луганськом",— повідомляв європейців Лавров.

Голову російського МЗС також обурило, що Ангела Меркель та Емманюель Макрон у телефонних розмовах нібито запевняли Путіна, що "займуться" питанням "підриву позицій російської мови та інших нацменшин в Україні" — а європейські дипломати в своєму проекті заяви цілком проігнорували питання вбитих снігурів, пардон — "утисків російської мови в Україні".

Якими будуть результати такого кроку Лаврова? По-перше, низький ступінь довіри до заяв російських дипломатів у їхніх європейських колег стане іще нижчим. Складно вести діалог з людьми, які поводяться неадекватно — і цим хизуються. По-друге, напередодні зміни влади в Німеччині крок Кремля сформує різко негативний настрій в майбутніх німецьких посадовців, які прийматимуть рішення від імені Німеччини. І налагодити співпрацю не те що рівня Путін — Шрьодер, а навіть рівня Путін-Меркель між Берліном та Москвою буде неможливо. І, по-третє, використовуючи пропагандистські маніпуляції в якості дипломатичних кроків, Лавров фактично виключає можливість навіть спроби ведення якихось сепаратних переговорів між Берліном та Парижем і Москвою, без участі Києва. Оскільки тепер в європейських столицях чітко розуміють — будь-яке сказане в кулуарах слово в будь-який момент може стати публічним.

Чи справді російський міністр закордонних справ не мав жодної уяви про всі ці ймовірні наслідки його ескапади? Звичайно що мав. Як би до нього не ставитися — він кадровий дипломат з півстолітнім стажем, який чудово розуміє, що публікація конфіденційної дипломатичної кореспонденції — це колосальний удар по власній репутації.

То ж чому "путінський кінь" вчинив це дипломатичне самогубство? Відповідь може бути тільки одна. Йому наказали. Питань щодо того, хто саме може наказати Лаврову, також не виникає.

Вся ця історія, вочевидь, покликана продемонструвати європейцям, що Росія готова до відчайдушних кроків у випадку, якщо буде продовжуватися політика санкційного тиску і підтримки України. Що Росія неадекватна і небезпечна, тому історію з україно-російським конфліктом варто якомога швидше завершувати — на користь Кремля, зрозуміло.

Проблема тільки в тому, що в Росії список засобів для тиску на Європу — окрім масштабної військової агресії, звичайно — зараз є практично вичерпаним. В той час як у Європи арсенал впливу далекий від завершення — починаючи від сертифікації "Північного потоку-2", який Меркель цинічно передала у спадок новому уряду, і завершуючи можливими санкціями проти російських нафтогазових монополістів. Тому маленький дипломатичний демарш Лаврова так і залишиться проблемою Лаврова. А чергова "нормандська" зустріч буде знову відкладеною на невизначений час. Не вперше - і, вочевидь, не востаннє.