Чи куплять німці собі Євроармію з поляків проти Путіна

Витік, пов'язаний з планами Німеччини таки взятися за створення європейської армії, наробив немало шуму у ЗМІ. При тому що насправді теперішні плани Берліну вельми скромні: чинний проект включає плани зі створення єдиного європейського генштабу для координації дій армії, ради міністрів оборони країн ЄС, а також організацію спільного виробництва та використання військової техніки. Крім того, Берлін пропонує зміцнити співпрацю в галузі кібербезпеки. Ніяких танкових дивізій під синьо-зоряним прапором ніхто поки навіть не планує. "Що більше ми, європейці, готові взяти на себе значну частку загального тягаря і чим більше наш американський партнер готовий піти шляхом загального прийняття рішень, тим кращі результати в галузі безпеки принесе трансатлантичне партнерство, тим більшу інтенсивність воно матиме", - йдеться у документі.

Втім, навіть такі скромні інтеграційні порухи більшості європейської публіки можуть не сподобатись. Тому й планували розпочати обговорення цього плану вже після британського референдуму, щоб зайвий раз не дратувати народ — і не додавати популярності агітаторам за brexit. Не склалося.

Втім, вчасно чи не вчасно сплила уся ця історія, вона демонструє один простий факт. В Берліні чітко зрозуміли, що створювати власну боєздатну армію Європі, як не крути, доведеться. І економити бюджет, сподіваючись, в разі чого, відсидітись за американськими спинами, більше не вийде.

Цьому є як мінімум дві вагомих причини. По-перше, навіть чинна безпекова ситуація є катастрофічною.

Східно-європейські держави відверто сумніваються у здатності НАТО — чи союзників по ЄС - захистити їх від Путіна. Звичайно, Вашингтон, як може, їх заспокоює. Але всі розуміють, що батальйон-другий американців Прибалтику від росіян, в разі чого, не врятує — для цього потрібні помітно більші сили, з помітно ближчими базами і можливістю швидкого й масштабного розгортання. Яких, по факту, в Європі немає. Звичайно, частина східноєвропейських держав — та ж Польща, приміром — відчайдушно озброюється, але з військовим бюджетом, який становить близько 10% від російського, шансів у неї небагато.

На додачу до цього держави, які вимушені покладатись на США як на гаранта власної безпеки, автоматично стають вашингтонськими лобістами всередині ЄС.

І, по-друге, навіть чинна ситуація може рухатись до гіршого — оскільки у Вашингтоні таки твердо налаштовані поділитись тягарем підтримання миру з європейськими союзниками. Що десь, напевно, і є логічним — чому про Прибалтику та Польщу мусить дбати Білий дім, надсилаючи війська через половину земної кулі, якщо всі події — і більшість неприємних наслідків загрожують не Техасу чи Арізоні, а таки Берліну і Парижу? І яким до східних кордонів ЄС можна доставляти війська за неповну тисячу кілометрів, а не за десять?

Тому якщо трансатлантичне торговельне партнерство між США та ЄС, гарячі переговори про яке тривають прямо зараз, відбудеться, Вашингтон буде жорсткіше тиснути на європейських союзників щодо їхньої нерозумної безпекової політики. Якщо ж воно не відбудеться — що більш ніж ймовірно, яукщо зважити на позицію, приміром, Парижа — у США завше може виникнути спокуса підзакрити очі на європейські безпекові проблеми, і дати можливість всім "борцям за права ЄС" повоювати не з держдепівськими дипломатами за торговельні стандарти, а з російським президентом — за недоторканість власних кордонів.

Тому, як би не намагались німці уникнути ролі "сторожового пса Європи", і які б історичні травми не пробуджувались у них від закликів "треба озброюватись і збільшувати армію" - схоже, уникнути помітної мілітаризації ЄС не вдасться. І тягар координаційної і роз'яснювальної компоненти цього плану, поза сумнівом, ляже саме на Берлін. Рівно як і левова частка фінансування всіх цих планів. Єдина втіха, що, на відміну від ситуації з розселенням мігрантів, тут всі східноєвропейські країни проявлять куди як більший ентузіазм. Тому, цілком ймовірно, що в німецькі танки цього разу сядуть поляки. Іншого вибору в них, схоже, просто немає.