Чим знаменитий "ватний" міністр закордонних справ Великої Британії

Учора новоспечений прем'єр-міністр Великої Британії Тереза Мей призначила колишнього мера Лондона Бориса Джонсона главою Міністерства закордонних справ. Варто враховувати, що Джонсон був одним з найбільш активних прихильників виходу Великої Британії з ЄС.

Епатажний політик та колишній мер Лондону Борис Джонсон народився у Нью-Йорку, де в той час працював його батько, однак незабаром родина повернулася до Лондона, де його матір мала закінчувати навчання в Оксфорді. Батько Стенлі Джонсон – колишній депутат парламенту Європи, який також працював в Європейській комісії та Світовому банку.

Навчання отримував спочатку в Європейській школі Брюсселя, в Ітон-коледжі і в Оксфордському університеті, де вивчав класичну літературу.

Перед тим як зайнятися політикою Джонсон пішов у журналісти. Розпочав з посади кореспондента-стажера у газеті Таймс, але пропрацював там лише один рік. З газети його було звільнено за фальсифікацію цитати його хрещеного батька, Коліна Лукаса, який пізніше став віце-канцлером Оксфордського університету.

Певний період Джонсон працював у газеті Wolverhampton Express & Star, потім у 1987 році його взяли до The Daily Telegraph. У Брюселі він працював як кореспондент і помічник редактора цієї газети з 1989 по 1999 рік. З 1994 по 1995 рр. Джонсон також працював політичним оглядачем в газеті Spectactor, а з 1999 року по 2005 вже як редактор. Статті Джонсона часто мали сенсаційний характер, навіть часто викликали суперечливі погляди. Пізніше, його журналістський доробок використовуватимуть його опоненти.

Джонсон є автором трьох книг: "Колонка Джонсона", "Позичте мені ваші вуха" і "В мене є для вас погляди". Крім публіцистичних робіт, він також опублікував у 2004 році роман: "Сімдесят дві діви". Інша книга: "Нова британська революція" була написана після його обрання мером Лондона.

У 1997 році Джонсон взяв активну участь у безпосередньому політичному житті країни — був кандидатом на парламентських виборах у виборчому окрузі Клевід Південь, однак зазнав поразки. Однак вже у 2001 році йому вдалося обратися до Палати громад парламенту від виборчого округу Хенлі-на-Темзі. У 2004 році його було призначено міністром культури у тіньовому кабінету опозиції. Після інтенсивної партійної кампанії у листопаді 2003 року Джонсона було призначено віце-президентом Консервативної партії Великобританії.

З усіх цих посад в Консервативній партії Джонсона було звільнено в листопаді 2004 року після того, як його звинуватили у брехні стосовно позашлюбних зв'язків з однією із співробітниць у газеті The Spectator. Хоча сам Джонсон ніколи не визнавав ці звинувачення, його звільнили через те, що переконливі на думку однопартійців докази брехні у пресі шкодили цілій партії. Однак з обранням нового лідера консерваторів Девіда Камерона Джонсона знову призначили міністром освіти тіньового кабінету опозиції.

Незабаром після призначення у тіньовий кабінет Джонсон оголосив про намір боротися за крісло мера Лондона у виборах 2008 року. У своїй кампанії Джонсон сконцентрувався здебільшого на передмістях столиці, де консерватори мали значну підтримку. Його перемогу 1 травня 2008 року над мером із Ліберальної партії Кеном Лівінгстоном оглядачі пояснювали передусім вдалою передвиборчою кампанією і великою явкою виборців у передмістях столиці. Власне дружба Джонсона з Кемереном – загальна відома. Їх спільні фотографії регулярно з’являлися в ЗМІ.

Після обрання мером Лондона Джонсон назвав пріоритетними боротьбу зі злочинністю, вирішення транспортних проблем, наприклад за допомогою популяризації велоспорту та організації велопрокату, і велопарковок в Лондоні. У травні 2012 року знову переобраний мером Лондона. Важливим досягненням в період правління міра Джонсона стало успішне проведення літньої Олімпіади 2012 року в Лондоні. 7 травня 2015 року на загальних виборах 2015 року знову обраний членом Палати громад Британського парламенту від виборчого округу Аксбрідж і Південний Райсліп у Великому Лондоні. При цьому протягом року він продовжив виконувати свої обов'язки мера Лондона поєднуючи дві посади одночасно

Пізніше Джонсон виступав чи не найголовнішим пропагандистом виходу Британії зі складу ЄС. Так, нового міністра закордонних справ Британії нещодавно звинуватили в расизмі після написання колонки з критикою президента Барака Обами. Як відомо, американський президент агітував британців за те, що вони залишилися в ЄС. Це обурило Джонсона, який написав у статті для таблоїда Sun, що Обама, агітуючи проти Brexit, нібито висловив своє зневажливе ставлення до Вінстона Черчилля. Джонсон стверджував, що "напівкенійський президент" завжди носитиме в собі "споконвічну нелюбов до Британської імперії, захисником якої завжди був Черчилль". Такі висловлювання Джонсона тоді обурили консерватора сера Ніколаса Сомса, онука Черчилля. Сомс, коментуючи слова Джонсона зазначив, що той займається "перекручуваннями і маніпуляціями" і недостойний того, щоб бути лідером.  

Два місяці тому Джонсон написав образливий вірш про президента Туреччини Ердогана, і цей вірш переміг у сатиричному конкурсі журналу Spectator. У вірші йшлося про "молодого хлопця з Анкари", що займався сексом із козою.

Свою специфічну позицію Джонсон виявив і щодо конфліктів на Близькому Сході. Так, Джонсон підтримав президента Сирії Башара Аль-Асада у його боротьбі з "Ісламським державою", незважаючи на те, що Асад чинить насильство проти мирного населення Сирії. Він також привітав той факт, що Асад має "беззаперечну підтримку" президента Росії Володимира Путіна. Минулого року Джонсон був змушений вибачитися за те, що назвав мешканців Африки "негренятами, схожими на кавунові смайлики". Він висловив переконання у тому, що країнам Африки буде краще повернутися під управління колишніх колоніальних держав.

При цьому Джонсон демонструє абсолютно ватну позицію щодо України. За словами колишнього мера Лондона і прихильника виходу Британії з ЄС Бориса Джонсона, «справжні проблеми» почалися не через вторгнення Росії, анексії Криму та військової агресії в Східній Україні, а через введення європейських санкцій. В кінці виступу, присвяченого Європі, Джонсон зазначив: "Якщо ви хочете приклад того, як дії Євросоюзу на міжнародній арені і його прагнення перетягнути на себе повноваження в сфері оборони призвели до реальних проблем, подивіться на те, що трапилося в Україні". Втім, що саме такого трапилося в Україні окрім агресії з боку Росії, він чомусь не пояснив. Втім, схоже, на посаді міністра закордонних справ він ще не один раз продемонструє свою справжню позицію щодо України, анексії Криму та війни на Донбасі. Втім, оптимізму це не викликає...