Петляння навколо "Північного потоку – 2": Чи піде Байден на поступки Меркель і чим це гукнеться Україні

Впродовж останньої доби керівництво та дипломати США чимало говорили про ситуацію з будівництвом "Північного потоку — 2". При тому суть цих заяв, на перший погляд, виглядає трохи суперечливою.

Наприклад, Державний департамент у звіті, який сьогодні буде направлений до Конгресу, запропонує запровадити санкції проти чотирьох кораблів, задіяних в будівництві російського газопроводу. Чотири пов'язаних з ними компанії також стануть об'єктами санкцій США.

Паралельно з тим державний секретар США Ентоні Блінкен провів переговори з главою німецького МЗС Хайко Маасом. Під час яких Блінкен особливо наголосив, що США протистоять проекту газопроводу "Північний потік-2". Який він назвав "спробою Росії підірвати нашу колективну безпеку".

Вся ця риторика і наміри ніби як демонструють готовність Вашингтона до останнього протистояти будівництву "Півінчного потоку-2" всім наявним арсеналом дипломатичних та економічних важелів.

Враження від такої рішучості псує тільки той факт, що у тому ж звіті Держдепу, яким пропонується накласти санкції на кораблі, що будують російський газогін, міститься і пропозиція про відмову від санкцій проти компанії-оператора Nord Stream 2 AG загалом, і її глави Маттіаса Варніга зокрема.

Цих два взаємносуперечливих моменти створюють враження, що чинний господар Білого дому намагається "пропетляти" між двома геополітичними лініями. Одна з яких передбачає перешкоджання російській політиці зміцнення енергетичних зв'язків із Західною Європою. А інша є намаганням відновити зруйновану Трампом трансатлантичну єдність.

Перша лінія передбачає жорстку протидію будівництву "Північного потоку — 2". А інша підштовхує Вашингтон до поступок Німеччині, стосунки з якою є ключовими для відновлення як трансатлантичної єдності, так і для збереження стабільності в НАТО і багатьох інших форматах, де Старий світ тісно співпрацює з Новим.

Загалом, питання дещо ослаблених санкцій проти "Північного потоку -2" іще не є вирішеним. Оскільки в адміністрації Байдена уважно дослухатимуться до рішень законодавчої влади США. Де є двопартійна згода як щодо недопустимості будівництва "Північного потоку — 2", так і стосовно підтримки України. Але запропоноване Держдепом компромісне рішення має немалі шанси на прийняття.

Якими будуть наслідки для України та світу? Російський газогін, хоч і з затримками та колосальними фінансовими втратами, рано чи пізно буде добудовано. Скоріше за все, що не цього року. І, якщо дуже поталанить, то навіть не наступного. Але буде.

В цьому місці, звичайно, можна образитися на Вашингтон, де "недопрацювали". А можна згадати, наприклад, той факт, що з "Нафтогазу" було фактично "видавлено" не тільки керівника, але й немало інших людей, які займалися ефективною міжнародною протидією "Північному потоку-2". І якщо в Байдена є серйозне виправдання — у вигляді дружби з Німеччиною, яка в перспективі може принести користь і Україні, то в команди Зеленського із виправданнями гірше.

Але шукати винних — справа не така вже й важлива. Україні слід готуватись до ймовірної зупинки транзиту через нашу територію. Або переходу цього транзиту в режим, невигідний для експлуатації ГТС — якщо Росія використовуватиму українську "трубу" тільки в критичні моменти найвищого попиту на газ.

І цілком ймовірна втрата прибутків від транзиту — це тільки половина справи. Бо існує ще й та проблема, що Україна дотепер живе, значною мірою, саме на російському газі. Який отримує завдяки "віртуальному реверсу" - фактично, перекуповуючи в європейських компаній, які контрактують його в Росії, і забираючи при тому газ з власної ГТС. А якщо постачання газу в Європу через територію України буде припинено — від "віртуального" реверсу доведеться перейти до "реального" - себто до закупки блакитного палива, яке з Росії — чи будь-яких інших джерел — потрапило до ЄС, і звідти було перекачане до України. Така схема навряд чи позитивно вплине на ціну газу для України.

Тому часовий проміжок, який дають Україні "ослаблені" санкції США проти російського газогону, добре було б використати не для пошуків винних у подібному стані справ, а в створенні надійної і недорогої схеми отримання газу з інших джерел — будь то газогін до польського LNG-терміналу, будівництво давно омріяного терміналу під Одесою, чи якийсь інший реалістичний спосіб отримання необхідного для держави енергоресурсу.