Газогін в обхід Росії: Чим газ із Азербайджану загрожує Україні

Канцлер Німеччини Ангела Меркель, провівши з Володимиром Путіним переговори про "виключно комерційний" характер проекту "Північний потік – 2", цього тижня вирушає до Азербайджану. Мета візиту – обговорення питання будівництва трубопроводу для доставки газу до Європи з Каспійського моря. Мимо Росії.

В уряді Німеччини цей візит розглядають як "частину стратегії ЄС щодо диверсифікації поставок газу з інших регіонів, не тільки з Росії, в Європу"

Вочевидь, розвиток газового коридору з Каспійського моря повинен, в кінцевому підсумку, призвести до помітних змін у газовому балансі Європи. Де та ж Німеччина цього року 39% витраченого в першому півріччі газу купила в Росії.

Проте істотно змінити баланс європейського газового імпорту газогін з Азербайджану не зможе. Оскільки наповнювати його Баку, скоріше за все, буде із родовища Шахденіз-2. На якому, якщо все піде за планом, з 2020 року видобуватимуть 15-16 млрд куб. м газу на рік. Із яких 10 млрд. кубометрів піде до Європи, а 6 млрд - в Туреччину та Грузію. На тлі потужності того ж російського "Північного потоку – 2", яка становить 55 млрд кубометрів газу на рік, перспективи газогону з Азербайджану не вражають.

Інша річ, що Шахденізом-2 і однією гілкою газогону справа може й не обмежитись. Бо довівши трубу до Азербайджану – довести її до Ірану вже не є ні дорого, ані далеко. А Іран, із 16% світових запасів газу зможе забезпечити не те що Німеччину, а в разі потреби – і всю Європу.

Інша річ, що масштабна закупівля газу в Тегерану помножить на нуль всі зусилля США стосовно економічної ізоляції Ірану. І неминуче призведе до нових масштабних економічних зіткнень між ЄС та США. До чого в Німеччині, насправді, вже й почали готуватися.

"Необхідно, щоб ми зміцнювали європейську автономію, створюючи канали оплати, які є незалежними від Сполучених Штатів, Європейського валютного фонду і системи SWIFT" - заявив учора міністр закордонних справ Німеччини Гейко Маас, явно натякаючи на можливість здійснення економічної діяльності, яку спробують заблокувати фінансові органи США.

Втім, як би не обернулась справа зі спробами ЄС налагодити співпрацю з Іраном, для України в цій історії є декілька новин, з яких тільки одна – хороша.

Яка полягає в тому, що в Берліні готові робити практичні кроки у справі зменшення газової залежності від Росії, а не тільки розповідати про "виключно комерційні проекти" російського Газпрому.

А от погані новини полягають в тому, що спроби ЄС торгувати з Іраном зруйнують залишки трансатлантичної єдності, від якої вельми залежать узгоджені антиросійські дії з боку ЄС та США. Іще одна не дуже хороша новина полягає в тому, що азербайджанський та іранський газ, поступаючи до ЄС, так само скорочуватиме транзит через Україну та Польщу, як і російські "Північний потік – 2" та "Південний потік".

У світлі цих енергетичних ініціатив Берліну, перспективи збереження транзиту російського газу до ЄС через Україну на економічно рентабельному рівні видаються все менш переконливими. Що, мабуть, слід враховувати українському урядові при середньо- та довгостроковому економічному плануванні.

Фото: ЕРА