Фейкове перезавантаження Держдуми: Як Путін використає посадку Навального

Вчора у Москві за рішенням Симоновського райсуду було задоволено клопотання Федеральної служби виконання покарань. Олексію Навальному було замінено 3,5 року умовного терміну на 2 роки 8 місяців реального позбавлення волі. В ході засідання Навальний назвав звинувачення сфабрикованими, а суд - політично мотивованим. Що, втім, ніяк йому не допомогло.

"Головне, для чого це (заміна умовного терміну на реальний — ред.) відбувається - щоб залякати величезну кількість людей, - заявив політик, виступаючи в суді. - Це ж так працює - одного садимо, щоб налякати мільйони". Насправді подібна заява також виглядає певним перебільшенням. Коли Путін хотів залякати кримських татар, російські суди саджали їх на 15-20 років, а не на 2. Очевидно також, що тюремний термін додасть Навальному моральної та політичної ваги. Хоча "російським Нельсоном Манделою" він при цьому не стане.

Посадка Навального, скоріше за все, призведе до наростання протестної хвилі в російському суспільстві. Що, на перший погляд, виглядає не надто передбачливим кроком з боку російської влади — адже до вересневих виборів у Держдуму залишається якихось сім місяців. І ріст протестних настроїв може відбитися на результатах цих виборів. Навіть попри всі маніпулятивні практики — на кшталт "триденного голосування" та виборчих дільниць, споруджених на лавочках та пеньках в буквальному значенні слова, які російська влада відпрацювала минулого літа, під час голосування за чергову зміну конституції на користь Путіна.

Втім, протестна хвиля, вірогідно, не протримається наступних сім місяців, притихнувши десь влітку. І залишивши по собі певне розчарування і зниження політичної активності серед громадян.

Шанси на якісь потужні економічні санкції проти російського режиму за історію з Навальним наразі також є невисокими. Попри те, що звільнення Навального вимагають як у США, так і в Європі, справа наразі обмежується "демонстрацією стурбованості". І навіть якщо перейде до санкцій — то йтиметься про персональні обмеження, при тому не проти "кухарів Путіна", а проти якихось представників судової влади чи служби виконання покарань Росії.

Натомість посадка Навального принесе чинній російській владі і певний набір політичних бонусів. По-перше, Навальний все-таки був відносно дієвим лідером антипутінської опозиції, і його вилучення з політичної реальності на передвиборний період сприятиме ослабленню позиції противників нинішнього президента Росії.

По-друге, концентрація протестів на особі Навального фактично розколює антипутінську опозицію в Росії. Оскільки є чималий прошарок населення, яким постать Навального є несимпатичною — і вони не братимуть участь в акціях на його підтримку. Як приклад можна навести мешканців Північного Кавказу, яких Навальний, зі своїм традиційним для росіян імперським комплексом, неодноразово зачепив закидами про "воювали за Гітлера" і тому подібним.

В той час як прихильники Навального зосередяться на постаті свого лідера, і навряд чи братимуть участь в питомо економічних протестах, які потроху загострюються на периферії Росії.

Втім, як би там не склалося, в Кремлі морально готові і до втрат пропутінської "Єдиної Росії" на осінніх виборах. І навіть готують кілька альтернативних проектів — на кшталт химерного союзу "Справедливої Росії" з правими радикалами під керівництвом горезвісного Захара Прілєпіна, який неодноразово відзначився в рядах бойовиків-сепаратистів на Донбасі.

При тому не виключено, що частині цих проектів навіть дозволять обережно виправдовувати протести за звільнення Навального. Виключно для того, щоби відтягти на свій бік голоси частини опозиції і влити їх у "системну опозицію", керовану з Кремля.

Тому як би не хотілося сприймати "протести за Навального" за початок ліберальної рволюці в Росії, робити це не варто. Максимум, на що можна розраховувати — це на ребрендінг та певне політичне перетасовування путінських виконавців. Яке не призведе до жодних політичних змін у російсько-українських стосунках.