"Панча шила" Могеріні для Росії

Прийняті в понеділок міністрами закордонних справ країн-членів ЄС п'ять принципів, які послужать основою стосунків з Росією, залишились непоміченими на тлі гучного і швидкого прощання Росії з Сирією.

Втім, не виключено, наслідки прийняття цього документу будуть навіть більш значними, ніж поспішне перебазування російських авіаторів.

Вчорашні "п’ять принципів" чимось направду схожі на "П'ять принципів мирного співіснування" (Панча шила) - індійсько-китайську мирну угоду 1954 року, яка принесла відносний мир, але так і не послабила протистояння між цими країнами.

Написані округлою дипломатичною мовою, прийняті принципи означають одне – Європа не дозволить собі покладатись на Росію ні за яких умов і ні в чому, будь то геополітична підтримка чи постачання газу. І на нові путінські ініціативи, якщо такі траляться, зможе реагувати швидко й без оглядки на гіпотетичну співпрацю чи залежність окремих членів Союзу від Кремля. 

Перший принцип полягає у тому, що будь-яка зміна європейської політики щодо Росії можлива тільки після виконання Москвою Мінських домовленостей. При тому і позиція ЄС стосовно окупованого Криму залишається незмінною.

Другий принцип передбачає швидке радикальне зміцнення зв’язків ЄС з пострадянськими державами на східному кордоні спільноти. Що є автоматичним запереченням чисельних російських доктрин про "сфери впливу", "зони інтересів" та інші "канонічні території". Подібний підхід дозволить раз і назавжди видалити з політичного обігу недолугі путінські заяви про "гарантії нерозповсюдження НАТО", які хтось комусь буцімто дав під час розпаду СРСР, та інші апеляції до "особливих прав" невдатної російської імперії. Геополітика в такий спосіб знову оголошується шахами, а не переговорами "країн-поміщиків" про долю "країн кріпаків".

Третій принцип – підвищення стійкості ЄС в таких питаннях, як енергетична безпека – є самоочевидним. З власником бензозаправки, який уявив себе повелителем Всесвіту через те, що без його товару не їздитимуть автомобілі, просто не варто мати справ. Або, на крайній випадок, бажано мати поруч іншу бензозаправку на випадок чергового психічного загострення.

При тому у четвертому принципі ЄС констатує, що не відмовляється від стосунків з Росією загалом – залишаючи за собою право спілкуватися у тому, що становить спільний інтерес спільноти і РФ. Як от – питання зміни клімату, зразу ж наводять приклад цинічні міністри закордонних справ.

П’ятий принцип передбачає підтримку громадянського суспільства в Росії. Яким безнадійним не виглядало б це заняття, у ЄС, схоже, надіються, що настане колись момент, коли громадяни Росії захочуть і зможуть щось сказати своїй владі. За подібний оптимізм можна було б тільки порадіти, якби не той доконаний факт, що з вбивством всього, що хоч віддалено нагадує громадянське суспільство, в Росії впораються не зважаючи на позицію ЄС з цього приводу. Чи навіть на європейську підтримку недобитих "грантоїдів".

А загалом, прийнятий документ свідчить про те, що в ЄС повірили, що україно-російський конфлікт – надовго.

Звичайно, стосовно продовження антиросійських санкцій на ЄС чекають жаркі баталії. Коло "адвокатів диявола" на червневі дебати – в особі Угорщини та Італії – вже визначилось. Але як би ці дебати не завершились, у ЄС, схоже, вирішили надовго позбутись іміджу "корисних російських ідіотів". А десять років тому у подібній геополітичній позиції ЄС ще рідко хто й сумнівався. Серія щеплень від зайвої довірливості, здійснених ЄС за допомогою "путінської вакцини", виявилась вкрай дієвою.