Олігарх в помаранчевій сорочці: Чому спадок Фірташа дістанеться Медведчуку

Міністр прийняв таке рішення після консультацій з Міністерством закордонних справ Австрії. Питання екстрадиційного арешту і подальшого доправлення українця до Сполучених Штатів наразі вирішує Земельний суд Відня. Поки Фірташ залишиться у в Австрії. Адвокати олігарха подали клопотання про відновлення судового розгляду справи про екстрадицію. Доки суд не ухвалить рішення щодо цього клопотання, видачу США відтерміновано. 

Новини про те, що Дмитро Фірташ "от-от" постане перед лицем суворої американської Феміди, регулярно спливають як мінімум із 2016 року. Втім, цього разу драма, схоже, таки рухається до фіналу. Клеменс Яблонер фактично схвалив рішення Верховного суду Австрії, який 25-го червня дозволив екстрадицію українського олігарха до США. Верховний суд  підтримав попереднє рішення Вищого земельного суду Відня стосовно того, що екстрадиція олігарха за океан ніяким чином не призведе до порушення його права на прозорий і змагальний судовий процес. У такий спосіб було відкинуто апеляції фірташівських адвокатів про те, що у США на Дмитра Васильовича чекають "переслідування" за його "політичну позицію". Фірташа від екстрадиції відділяв підпис міністра юстиції Австрії, який мав затвердити відповідне рішення.  Здавалося б, це ніби й не така мала дистанція - оскільки Клеменс Яблонер, який посідає цю посаду, одного разу вже відправив справу на повторний розгляд. Тоді посадовець заявив, що віденський суд "в недостатній мірі" розслідував ймовірність "політично вмотивованого переслідування" українського олігарха в США - і порекомендував Верховному суду переглянути рішення колег. Але цього разу дива не сталося.

Як заявляв один із "політичних переслідувачів" Фірташа, сенатор Роджер Уікер, олігарх продовжує отримувати з України "сотні мільйонів незаконних доходів" на газових угодах, очiкуючи екстрадиції до Америки. Мова, звичайно, йде про долю фірташівських облгазів, законність приватизації і діяльності яких впродовж останніх років не викликала в українських правоохоронців жодних істотних (чи, тим паче, підкріплених результатами розслідування) сумнівів. В разі, якщо їхній нинішній власник таки піде непростою дорогою Павла Лазаренка, законність приватизації облгазів таки стане об'єктом уваги Феміди української. Оскільки з'явиться надто багато сил, зацікавлених у цьому неприємному для Дмитра Васильовича процесі. В першу чергу, мова, звичайно, йтиме про його менш успішних конкурентів, яким в силу різних обставин свого часу не вдалося створити такий чудовий генератор прибутків. А також про голову правління НАК "Нафтогаз України" Андрія Коболєва, який вже декілька років спить і бачить, як би йому "навести лад з компаніями роздрібного транспортування газу, тобто облгазами, де є великі втрати через контроль проросійської групи Фірташа". 

Але як за олігархами, так і за Коболєвим стоятимуть набагато потужніші сили. Оскільки на необхідності реорганізувати облгази давно наполягають і впливові посадовці та політики США, які вважають цей процес необхідним для адекватного розвитку української економіки. В цьому питанні спостерігається дивовижна і рідкісна у наші дні одностайність політиків з Конгресу і посадовців з адміністрації Дональда Трампа. Не в останню чергу тому, що Фірташ свого часу в Індії перейшов дорогу бізнес-інтересам корпорації Boeing, а захист інтересів національного виробника - справа свята і у США політично вкрай вигідна. 

Натомість з боку проросійськи орієнтованих олігархів - публічна й медійна присутність яких в останні дні стрімко зростає - жорсткого заперечення проти існування облгазів і всіх пов'язаних із цим схем незаконного збагачення наразі не існує. Все, що викликає сум у Віктора Медведчука, Сергія Льовочкіна чи Павла Фукса - це той факт, що облгази належать не їм. А ймовірна реприватизація фірташівських активів - це чудовий шанс виправити цю несправедливість. Ще цікаво в цій історії, на кого записані ці активи.

Тому у справі публічного доведення сумнівної природи прав Фірташа на облгази обидві сторони будуть діяти в унісон. А далі їх стежки розійдуться.

І якщо "американська партія", скоріше за все, робитиме ставку на НАБУ - новий "смотрящий" Тейлор вже прибув у Київ - та "Нафтогаз" з Коболєвим, де в силу обставин справді зацікавлені дещо звузили рамки "газової вольниці", то партія проросійська, скоріше за все, діятиме шляхом впливу на суди і використання підконтрольних ЗМІ. При тому Москва явно гратиме на користь проросійських олігархів - оскільки "подарунок" у вигляді облгазів дозволить вимагати від них фінансування проросійської пропаганди та політики в Україні вже не з закритої частини російського бюджету, а із коштів, вкрадених через облгази в українських громадян, що для Кремля є явним шансом на економію ресурсів. В такий спосіб неприємну загалом-то подію (бо екстрадований Дмитро Фірташ у США, скоріше за все, багато й цікаво говоритиме і про Аркадія Ротенберга, і про Семена Могилевича, і про інших близьких серцю російського президента персонажів) у Москві спробують бодай трохи використати на свою користь.

Втім, чим би не закінчився цей поєдинок, вся історія з екстрадицією Дмитра Фірташа до США є зручною для американського зовнішньополітичного відомства. В першу чергу - у вигляді прозорого і масивного натяку для українських олігархів, особливо з числа тих, хто може похвалитися майже непристойною близькістю до чинного українського президента. Мова про Ігоря Коломойського, але не тільки. Натяком на те, що невеликі, здавалось би, кримінальні справи чи розслідування ФБР (які ведуться проти багатьох ключових фінансистів українського політикуму) можуть закінчитися більш ніж погано. Навіть для колишніх друзів Пола Манафорта. Ховатися в Україні, Ізраїлі чи Швейцарії може бути надійніше, ніж в Австрії. Але 100% гарантії, що все завершиться не так, як у Фірташа, навряд чи хтось дасть.

Будемо сподіватися, що адресати цього політичного послання все зрозуміють правильно.