Ефект дзеркала: Як економічний колапс Китаю вплине на Україну

Поки у Європі й США триває жвава дискусія щодо того, коли і як виходити з карантину, Китай, якому вдалося більш-менш запустити промисловість у рекордні після початку пандемії терміни, рахує збитки. Результати підрахунків наразі виходять не надто втішні.

ВВП Китаю за даними тамтешнього Держстату (який регулярно підозрювали в завищенні, але ніколи – у заниженні цього показника) в першому кварталі впав на 6,8% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Падіння ВВП до четвертого кварталу 2019 року становило 9,8%. Такого в Піднебесній не траплялося з часів масових репресій та "культурної революції" періоду правління Мао Цзедуна.

Сільське господарство за цей період впало на 3,2%, промислове виробництво - на 8,4%, сфера послуг - на 5,2%.

І той факт, що Пекіну вдалося запустити промисловість, ще зовсім не означає, що Китай швидко повернеться до колишніх темпів росту. Оскільки левову частку китайського ВВП складає експорт, то світова криза продовжить вносити свої корективи. В першу чергу – через те, що падіння економіки та зростання безробіття у США та Європі неминуче призведе до зменшення попиту на китайські товари. Така реальність очікує на країну, яка виробляє близько 17% світового ВВП.

І падіння виробництва у Китаї, як не складно здогадатися, неминуче вдарить по цінах на сировину. І не тільки на нафту, чому українці могли би тільки потішитися, пам'ятаючи, що рівень геополітичних амбіцій Росії завше чітко корелював з ціною за барель. Ціна впаде й на чорний та кольоровий метал, руди кольорових металів, продукцію машинобудування, хімічну продукцію. Фактично на всі статті українського експорту, які не мають стосунку до сільського господарства.

При тому, на відміну від Китаю, на Україну чекатиме іще одна прикрість. Яка називається масовою втечею капіталу з ринків країн, що розвиваються. Якщо за лютий з таких ринків втекло лише 20 мільярдів доларів, то вже у березні цей показник становив трохи більше 80 мільярдів. В разі продовження подібних тенденцій пошук зовнішнього фінансування як українськими компаніями, так і українським урядом може бути, м'яко кажучи, ускладненим.

Ціни ж на продукти сільського господарства, скоріше за все, на світовому ринку будуть зростати. Причин тому є декілька. Перша з них – панічні настрої. Від самого початку пандемії Росія, Туреччина та цілий ряд інших країн наклали обмеження на експорт ряду позиції зі списку своєї сільськогосподарської продукції. Не те, щоби ці обмеження серйозно вплинули на пропозицію на світовому ринку, але певні тривожні настрої, звичайно, стимулювали.

Іще однією вагомою причиною для зростання вартості сільгосппродукції в Європі може стати ситуація з відсутністю гастарбайтерів, які вже багато років виконують роль дешевої робочої сили практично у всіх державах ЄС. Боротись з цим явищем зараз намагається Велика Британія та Німеччина, куди громадян східноєвропейських держав доставляють на сезонні роботи чартерними спецрейсами. Але ці рейси – крапля в морі. А якщо точніше, вони не перекривають і десятої частини потреби в сезонних працівниках. Відповідно, є реальні шанси на те, що урожай в західноєвропейських державах не буде ані засіяний чи посаджений, ані зібраний.

Здавалося б, за таких умов Україна може значною мірою компенсувати втрати видобувної промисловості за допомогою сільського господарства. Скоріше за все, до певної міри так і буде. Але на заваді цьому також стоять кілька прикрих моментів. Перший з них полягає в тому, що після початку тотального карантину логістичні ланцюжки, якими користувалися українські сільгоспвиробники, особливо наземна їх частина, були частково порушені. Тому ймовірність різко наростити поставки за кордон видається проблематичною суто з технічної точки зору. А другий фактор, який заставляє засумніватись в тому, що сільське господарство цього року порятує нас від падіння цін на сировину, полягає в тому, що екстремальні погодні умови – в першу чергу, брак вологи в ґрунті – вже зіпсували перспективи урожаю зернових на півдні країни. Якщо не станеться якогось доброго дива (а дива цього року трапляються чомусь здебільшого не дуже добрі) – урожай може виявитись помітно меншим від минулорічного. Тому навіть невелике зростання світових цін до помітного збільшення українського прибутку не приведе.

Наразі неможливо сказати, якого розмаху набуде українська економічна криза. Але в тому, що реальні цифри нашої статистики будуть гіршими за китайські, сумніватись не доводиться.