"Дубайський пакет": Що Сурков передав Путіну від Волкера

Сторони "звірили годинники". Так коментував дубайське рандеву Волкера і Суркова прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков кілька днів тому. Джерела як в українських так і російських ЗМІ після зустрічі, 26 січня, повідомляли, що сторони не досягли жодних компромісів, а розмова здебільшого стосувалася закону по реінтеграції Донбасу. Окрім цього, говорили про миротворців, обмін полоненими та гуманітарні питання.

І хоча жодного прориву після зустрічі не відбулося - його годі було і чекати, та певні зрушення все ж можна простежити.

Що казали росіяни

Сурков приділив окрему увагу закону про реінтеграцію, яким, за його словами, "Україна намагається легалізувати протиправні дії на Донбасі". Але найважливіше - не це. Вперше за чотири зустрічі від Суркова вдалося почути, що пропозиція США має право на життя.

"Американці на цей раз привезли набагато більш конструктивні пропозиції (щодо миротворців, - Depo.ua). "Дубайський пакет" американських напрацювань, на відміну від "белградського", в цілому виглядає цілком реалізовним. Принаймні, на перший погляд", - коментував зустріч радник Путіна.

І хоча він також не забув нагадати про мінські домовленості, мовляв, план розгортання миротворчої місії ООН має йти у зв'язці із реалізацією пунктів "Мінська", Сурков назвав підхід збалансованим. Росіяни мають його вивчити і "запросити" Волкера на нову зустріч.

По гуманітарних питаннях нібито було досягнуто повної згоди. А саме в моментах відновлення зв'язку (історія з Vodafone, Depo.ua), обміном заручниками та відкритті КПВВ.

Що розповідав Волкер

Американський спецпредставник у свою чергу нагадав, що Росія відіграє ключову роль у конфлікті і вона запропонувала концепцію розміщення миротворців, яка передбачає безпеку представників ОБСЄ, але на російсько-українському кордоні місії не має бути. США, мовляв, не згодні. Київ і Вашингтон наполягають на розміщенні миротворців на території ОРДЛО включно із кордоном. При цьому, як повідомляли американські ЗМІ перед зустріччю у Дубаї, компромісна пропозиція американців полягає в тому, що Україна швидко не відновить контроль над кордоном і там стоятимуть виключно миротворці. Після нормалізації ситуаці на Донбасі - поняття досить розмите - українські прикордонники поступово з'являтимуться на кордоні. Також Волкер підкреслив, що права вето в ООН Росію не позбавлять, а США вже готують поставку "Джавелінів" Україні.

Окрім цього, в українських ЗМІ фігурувала інформація про позицію США щодо виборів на окупованих територіях. Мовляв, рано чи пізно вони мають відбутися, а передувати їм повинна амністія, що відповідає "Мінську". От тільки питання проведення виборів - це момент, через який компроміс навряд чи може бути досягнутий. Оскільки, Росія наполягає на виборах, а вже потім відновленні контролю над кордоном і виведенні всіх збройних формувань. Така позиція передбачає навіть контакти між Україною та "Л-ДНР" у питанні їхньої організації. Позиція Києва та Вашингтона - контроль над кордоном, а потім все інше. Не кажучи вже про перші пункти "Мінська", що стосуються всеосяжного припинення вогню, чого немає досі.

Сила санкцій

У день зустрічі Волкера із Сурковими, 26 січня, стало відомо про росширення списку санкцій Мінфіном США проти Росії через агресію в Україні. В оновленому списку міститься 21 прізвище росіян і українців, які є активними учасниками незаконних організацій "ЛНР" і "ДНР", а також найменування 9 компаній.

Санкції введені, зокрема, проти міністра енергетики РФ Андрія Черезова, директора Департаменту оперативного контролю та управління в електроенергетиці Євгена Грабчака, а також гендиректора ТОВ "ВО" Технопромекспорт "(будує електростанції в Криму) Сергія Топор-Гілки. Ці троє курували поставки газових турбін Siemens до Криму, через що вони вже потрапили в минулому році під санкції ЄС. Серед компаній у списку дочірні структури "Сургутнефтегаза", "Силових машин" Мордашова (міноритарний акціонер заводу "Сіменс технології газових турбін") і "Технопромекспорт". Окрім них, у списку, наприклад, ЗАТ "Внешторгсервис", пов'язане із Курченком. Звичайно, вишенькою на тортику тут є "Сургутнефтегаз", який вважається особистою вотчиною Путіна ще з початку 2000-х. Хоча він, насправді, потрапив у санкційний список США ще в 2014-му році. Варто нагадати, що санкції стосуються і його дочірніх компаній "Сургутнефтегазбанк", страхове товариство "Сургутнефтегаз" та ін.

Невідомо, чи навмисно санкції тримали безпосередньо до зустрічі Суркова з Волкером, чи вийшло так випадково. Не виключено, що Сурков ще до переговорів знав всі "імена" списку. Але силовий прийом США вийшов досить красивим. Другий удар очікується 29-го січня, коли Адміністрація Трампа представить Конгресу "Кремлівську доповідь" - список посадових осіб, політиків і великих підприємців з аналізом їх зв'язків з російською владою. І хоча цей список не буде мати юридичних наслідків, але він виглядатиме відображенням фігурантів майбутніх санкцій. Таку думку припустив зокрема Даніел Фрід, який координував санкційну політику в адміністрації попереднього президента США Барака Обами в коментарі "Радіо Свобода". Та навіть без санкцій цей список стане "чорним" для фігурантів. Оскільки, сама його наявність є натяком, що мати справу з цими "товаришами" і їхніми структурами - небезпечно.

За інформацією, що фігурує у ЗМІ, в список потрапить близьке оточення Володимира Путіна.

Зрозуміло, що після всього цього росіяни вивчатимуть пропозицію США по Україні. І, можливо, змушені будуть піти на поступки. Бо зашморг звужується і те, як санкціями фактично роздягають російську еліту, а також блокують шляхи до втечі - той самий Сурков не може в'їхати у ЄС та США, дозволяє передбачити майбутнє головних фігурантів кримсько-донбаської авантюри. Між іншим, це Захід ще не почав говорити про санкції за Донбас, про які перед зустріччю в Дубаї писав The Wall Street Journal. А коли заговорять про них, взагалі буде не дуже весело.

Безумовно, до березневих президентських виборів у Росії говорити про прогрес і компроміси між Сурковим і Волкером, а відповідно Росією, США і Україною - не варто. Росіяни ще спробують пручатися, намагатися просунути у миротворчий контингент військових з ОДКБ, десь загравати з "Талібаном" у Афганістані і тримати позиції в Сирії. Але час грає тут лише проти Росії, економіка якої під санкціями поступово перетворюватиметься на скелет. Розмови про "нашого Трампа" для росіян вже давно виглядають смішними. Бо зараз чітко простежується те, як Трамп під заяви про бажання налагодити діалог з Росією обережно, не пручаючись, топить токсичний для нього режим у зв'язках з яким його звинувачували, і через який вдома виникли проблеми.

Цілком можливо, що сила санкцій і наявність деяких прізвищ у списку залежатиме від бажання росіян йти на поступки. Принаймні, колись навіть Рекс Тіллерсон припускав можливість їхнього послаблення, якщо Росія демонструватиме компроміси, але точно не будуть зняті, поки росіяни не повернуть Крим.

Тому саме подальші зустрічі Волкера і Суркова таки мають продемонструвати певні зрушення. Принаймні, до виборів Сурков привіз Путіну чітке розуміння ситуації, вирішення якої, вже в інтересах самих росіян, які стали жертвою власних авантюр.