Україна проти Угорщини: про що Клімкін домовився з Сійярто

Зустріч міністрів закордонних справ України та Угорщини Петера Сійярто та Павла Клімкіна, судячи із сьогоднішніх заяв учасників, принесла декілька явно позитивних результатів.

Ключовою у вчорашніх переговорах, вочевидь, можна вважати ухвалену домовленість про відкриття нового почесного консульства України в Угорщині та про агреман на призначення нового посла Угорщини в Україні.

Обидва процеси були не короткими і не простими.

Причиною проблем був той факт, що на посаду нового посла в Україні Угорщина пропонує не багато ні мало, цілого державного секретаря МЗС (аналог нашого замміністра) Іштвана Ійдярто - який, до речі, походить із Берегово. Який не тільки довший час був послом Будапешту в Росії, але і встиг відзначитися кількома скандальними з точки зору України заявами про шкоду від антиросійських санкцій, прийнятих Європейським Союзом. Природно, що з отриманням агреману в Ійдярто виникли проблеми.

Натомість почесне українське консульство в Угорщині, яке планували відкрити в містечку Шіофок, на південному березі озера Балатон, теж зіткнулося з небажанням угорської влади видати необхідну дозвільну документацію. Не зважаючи навіть на той фат, що посаду почесного консула мав зайняти етнічний угорець, що хоче добровільно допомагати українцям.

Втім, давно очікуваний "обмін" стосовно цих питань відбувся, і нормалізація та розширення дипломатичного представництва обох країн відбудеться впродовж найближчих днів.

Іще однією перемогою можна вважати той факт що, за словами Клімкіна, давно обіцяне Будапештом рішення про перейменування скандальної посади "угорського уповноваженого по Закарпаттю" наступного тижня буде, врешті-решт, реалізованим. Окрім того, міністр закордонних справ анонсував що і в українському МЗС невдовзі з'явиться штатний посадовець, відповідальний за транскордонне співробітництво та зв'язки з українською діаспорою в Угорщині. Щоправда, жодних подробиць про повноваження чи ресурси такого уповноваженого міністр не повідомив. Будемо надіятись, що рішення це таки буде наповнене якимось реальним змістом. Хоча б для того, щоб не виглядати надто вже ніяково на тлі угорців, які не тільки створюють посади із провокативними назвами, але й пропонують, наприклад, $50 млн. кредиту на будівництво доріг у Закарпатті. Надію на ефективну діяльність новопризначеного посадовця дає, зокрема, і той факт, що Сійярто за результатами вчорашніх переговорів вже запропонував провести зустріч українського вповноваженого з заступником міністра закордонних справ Угорщини Левенте Мадьяром.

При тому і риторика очільника угорської дипломатії після вчорашньої зустрічі змінилася на краще. Зокрема, спілкуючись з українськими журналістами, угорський міністр наголосив, що у ситуації, яка склалася, успішною повинна стати стратегія "малих кроків". І вже досягнуто домовленість про "невеликі позитивні кроки" для зближення позицій Києва та Будапешта. "Я сподіваюся, що невеликі кроки, які зроблено раніше, буде продовжено більшими кроками", - наголосив глава угорської дипломатії.

Що, звичайно, прозвучало вельми оптимістично. Але супроводилося вже сьогоднішнім зверненням угорських етнічних партій в Румунії до ООН про те, що "в Україні не лише позбавляють представників закарпатських меншин їхніх прав, а й переслідують угорців". До цієї заяви офіційний Будапешт формально не має жодного стосунку. Але віри в те, що Сійярто не знав - чи не схвалював - цей крок, все рівно чомусь не виходить. Що наштовхує на думку про те, що "малі кроки" поки що не надто далеко відвели сторони від гострого конфлікту.

А загалом, складається враження, що останні заяви і дії угорського МЗС - це не так пошук компромісу у конфлікті з Україною, як спроба цей конфлікт вивести із гострої фази - і законсервувати.

Такий крок видається логічним з точки зору внутрішньополітичних потреб правлячої партії Фідес. Бо якщо гостра фаза конфлікту продовжуватиметься іще якийсь достатньо тривалий час - як в угорських, так і в закарпатських прихильників право-популістської партії може скластися враження, що їхні обранці "не можуть впоратися" з українською проблемою. Натомість стратегія на "повільну нормалізацію" дозволяє такого враження уникнути. І, звичайно, використати "українську карту" для мобілізації електорату на наступних виборах, повідомивши своїх прихильників про уявну чи вигадану "зраду" з боку Києва.