Канада вирішила довести росіянам, що Путін ідіот

"Якщо ми не співпрацюватимемо з Росією, ми не допоможемо Україні, не зарадимо канадським інтересам", - заявив посадовець. Заодно нагадавши, що США, які жорстко протидіють російській агресії щодо України, прямо працюють з Москвою на кількох інших напрямках міжнародної політики.

Втім, дипломат наголосив, що Оттава підтримуватиме санкції проти Росії стільки, скільки це буде необхідно, та залишатиметься відданим союзником України.

Зважаючи на той факт, що Діон планує відвідати Київ наступного тижня, а Україна щойно домовилась про ЗВТ з Канадою, стає зрозумілим, що вигуки про зраду наче передчасні. Особливо у випадку з країною кленового листка, яка має не тільки мільйон виборців – етнічних українців, але ще й суперечку з Росією стосовно арктичних територій.

Таким чином, Канада стала ще однією державою, яка наголошує на тому, що з Росією можна і треба говорити. Зокрема, про те, що частину санкцій можна зняти в будь-який момент, коли Росія припинить агресію на Донбасі.

Про що Росії встигли повідомити, в тій чи іншій формі, чимало посадовців різних країн. Включно з Джоном Керрі та європейськими міністрами.

Тим часом у Кремлі продовжують заявляти про відсутність реальних сигналів з боку Заходу про готовність зняти санкції з РФ. "Ні, поки (Кремль) не отримував (сигнали про готовність зняти санкції), - наводить ТАСС слова речника Кремля Дмитра Пєскова. - Ми сподіваємося, що - краще раніше, ніж пізніше - наші партнери все-таки усвідомлюють повну безперспективність і хибність продовження санкційної політики".

При тому соціологічних досліджень зі зрозумілих причин, ніхто не проводив, але в ході розмов журналістів з росіянами дедалі частіше звучить думка про те, що "Захід все одно не відмінить санкцій проти Росії, що б ми не зробили".

Тому складається враження, що на даний момент розігрується наступний гамбіт. Захід пропонує Путіну "по хорошому" відступити. Пропонує часто, голосно й настійливо, помахуючи перед носом морквиною скасування санкцій. Путін відступати відмовляється, сподіваючись, що чим довше він залишатиме ситуацію у "підвішеному" стані, тим більшим буде шанс, що Захід просто "втомиться" від санкцій, а Москві вдасться переконати світ у тому, що головним гальмом у виконанні Мінських домовленостей є насправді Київ.

А для власного населення, яке відчуває на собі вплив санкцій куди сильніше, ніж мешканці Кремля, Путін запускає інформаційну бульбашку про те, що санкції відміненими не будуть, що б не зробила Росія. Бо прийняли їх не через злочини одного конкретно взятого президента, а через якусь тотальну й ірраціональну ненависть Заходу до всього російського.

Чи зуміє Захід прорвати інформаційну блокаду довкола російських обивателів, переконавши їх, що досить одного путінського підпису, аби їхнє економічне становище покращилось? Навряд чи. Відсутні дієві канали комунікації, відсутня критична оцінка реальності в реципієнтів, відсутня, врешті, і серйозна робота Заходу по розхитуванню путінської пропагандистської машини.

Але відкритий діалог – чи принаймні спроби його налагодити – все рівно потрібні. Хоча б для того, щоб західний виборець чітко розумів, "за що ж так не люблять Росію". І дослухався до власних політиків, а не ольгінських тролів чи проплачених матеріалів у ЗМІ про те, що "Росію загнали в глухий кут".