Для чого російські миротворці готуються форсувати Дністер

Конфлікт між Росією та Придністров'ям з одного боку, та Молдовою і Румунією – з іншого, рухається до чергової ескалації.

Після того, як Румунія заборонила проліт літака з російським віце-прем'єром Дмитром Рогозіним до Молдови, а Росія – вочевидь, в якості рівнозначного заходу, заборонила поставки з Румунії живих свиней, продукції свинарства, а також мисливських трофеїв, стало зрозуміло, що в повітрі запахло загостренням давньої ворожнечі.

Наступним кроком стала демонстрація мілітаризму. "Росія готує таємні навчання на кордоні з Молдовою" – повідомили сьогодні місцеві ЗМІ. Задаючись цілком виправданим, загалом, питанням – чому "легенда" навчань передбачає форсування Дністра і активні дії на іншому березі з використанням бронетехніки?

Зрозуміти інтерес молдовських ЗМІ можна. Відповідно до рішення Стамбульської наради ОБСЄ 1999 року, Росія зобов'язалася вивести зброю і весь особовий склад з території ПМР ще до 2001 року. При тому у Придністров'ї залишились склади з боєприпасами 14-ї радянської армії – частину яких неможливо ліквідувати через те, що термін "зберігання і транспортування" снарядів минув – себто вони можуть вибухнути в будь-яку хвилину. Буцімто для охорони цих складів в Придністров'ї залишилась "оперативна група російських військ". Зі складу якої на основі ротації на береги Дністра щорічно переводиться один мотострілецький батальйон для виконання миротворчої місії на кордоні Придністров'я та Молдови. І от ці частини, які повинні нести виключно охоронно-миротворчі функції, стежачи за складами з боєприпасами і приглядаючи за кордоном, раптом починають "гратися у войнушки".

Причини, через які Кремль хоче нагадати світові – особливо західному – про існування жалюгідних залишків чималої колись радянської армії у Придністров'ї, достатньо прозорі.

По-перше, загострення розвивається на тлі декларації парламентської коаліції Молдови про виведення російських військових з Придністров'я. Депутати закликали Росію виконати врешті-решт взяті на себе 17 років тому зобов'язання, і завершити виведення зброї і військової техніки. Хоча жодних юридичних зобов'язань документ не накладає, товариші з Кремля, здається, образились.

По-друге, армія Молдови впродовж останнього року дедалі щільніше співпрацює зі структурами НАТО, здійснюючи тренування особового складу за західними стандартами. Що викликає у Москві закономірні, хоч і не надто виправдані переживання.

На подібному тлі демонстрація військової сили – це прозорий натяк Кишиневу про те, що збереження геополітичного статус-кво, і відмова від євроатлантичних прожектів – єдиний спосіб забезпечити відносний спокій в регіоні. Простіше кажучи, з боку Росії мають місце дії, навдивовижу схожі на пряму політичну погрозу.

Інша річ, що подібна погроза може мати прямо протилежний ефект. У Кишиневі можуть подумати, що коли шеститисячну армію Молдови трохи переозброїти і натренувати за стандартами НАТО, то 1700 бійців ослабленої і здеморалізованої російської "оперативної групи" вже не становитимуть ні для кого серйозної загрози. І з такою думкою складно не погодитись.