Вольта і вагнерівці: Для чого Росія помітила триколором Буркіна-Фасо

У тому, що в Буркіна-Фасо два дні тому трапився військовий переворот, ніхто нічого особливо дивного не помітив. Політична історія цієї країни вкрай багата на подібні події від самого моменту її появи на політичній карті світу, ще коли вона називалася Верхньою Вольтою. Військові перевороти там траплялися в 1966-му, 74-му, 80-му, 82-му, 83-му — і так далі. Остання — перед позавчорашньою — насильницька зміна влади була здійснена в 2014-му.

Тож коли офіцери армії Буркіна-Фасо заявили, що скинули президента Роша Каборе, призупинили дію конституції, та розпустили уряд і національні збори, ніхто особливо не здивувався. Максимум, на що спромігся світ — це на класичне вже "висловлення стурбованості".

Але вчора всі історія набула несподіваної гостроти. Після того, як кореспондент New York Times повідомив, що через 24 години після перевороту в столиці країни, Уагадндугу, пройшла демонстрація під лозунгами підтримки військових, що узурпували владу. А в помітної частини демонстрантів в руках були російські триколори.

Майже одночасно з тим в російських пропагандистських ЗМІ з'явилися матеріали з заявами по те, що "триколор став символом визвольного руху у західноафриканській країні". "Тамтешні громадяни сприймають Росію як символ звільнення від неоколоніалізму та залежності від згубного французького впливу", - повідомили світу російські пропагандисти.

Але заявами справа не обмежилася. Оскільки одразу ж після перевороту сплили цікаві подробиці стосовно того, що одним з останніх значущих політичних рішень скинутого президента Буркіна-Фасо, Роча Марка Крістіана Каборе, стала його відмова від розміщення в країні російських найманців із ПВК Вагнера в якості "інструкторів для місцевої армії".

Натомість лідер путчистів, підполковник Пауль-Генрі Сандаого Даміба, якраз і був тією особою, що намагалась переконати Каборе допустити до країни росіян. І навіть на цьому прецікаві збіги не завершились. Оскільки вже вчора пов'язана з ПВК Вагнера організація "Співдружність офіцерів за міжнародну безпеку" звернулась до нової влади країни. З пропозицією — правильно, залучити російських інструкторів до підготовки місцевих військовослужбовців.

Зважаючи на попередню позицію лідера військової хунти, а також на невеселу долю вже колишнього президента, який не поспішав пускати вагнерівців до своєї країни, можна припустити, що цього разу російських інструкторів таки запросять. І в регіоні виникне цілий кластер країн — у складі ЦАР, Малі та Буркіна-Фасо, в яких офіційно оперуватимуть російські найманці.

Для чого Росії масштабна присутність в Африці? Питання не таке однозначне, як може здатися. Оскільки, на відміну від Китаю, який інвестує в тамтешню видобувну промисловість і створює собі сировинну базу, Кремль нічого такого не робить. Що й не дивно — Росія не спроможна освоїти навіть власні простори та ресурси.

Втім, певні раціональні цілі в Кремля там все-таки є. По-перше, вагнерівці планомірно зменшують вплив Франції на регіон — як то вже відбулося в Малі. По-друге, найманці банально заробляють гроші, при тому немалі, для путінського "кухаря" Пригожина. І, по-третє, володіючи військовим ресурсом, хай і невеликим, в центрі нестабільного регіону, Кремль безпроблемно може стимулювати там ескалацію перманентних громадянських конфліктів, зорганізувавши Європі новий потік біженців.