Для чого Путін через Стоуна дав прес-конференцію американцям

Телеканал Showtime почав показ чотирисерійного фільму Олівера Стоуна про російського президента Володимира Путіна.

У першій, продемонстрованій вчора частині, Путін розповів про стосунки Москви і Вашингтону, про роботу російських спецслужб, частково – про свою версію бачення внутрішньополітичної ситуації в Росії.

Фільм, скажемо прямо, вийшов специфічним. У розмовах з Путіним, значна частина яких проходить в сповнених позолоти, ліпнини й кричущого несмаку кремлівських залах, Олівер Стоун чудово розуміє, що спілкується з царем – і витримує послідовно компліментарний тон.

Відсутні не просто незручні чи гострі запитання – відсутня будь-яка критичність стосовно того, що говорить співбесідник.

Путін каже про те, що США допомагали чеченським бойовикам – і Стоун навіть не пробує поцікавитись, звідки подібна інформація. Путін стверджує, що США "розхитували" ситуацію в Росії за допомогою терористів, вони ж "виростили" Аль-Каїду і Бен Ладена – і Стоун вірить, чи робить вигляд що вірить, твердженню Путіна.

Втім, після "України у вогні", попередньої роботи колись талановитого і навіть блискучого американського режисера, який збудував "документалку про Майдан" виключно на основі свідчень Януковича та його російських кураторів, все це не те щоби надто дивує.

Уточнюючі запитання Стоун задає хіба коли йдеться про стосунки Путіна з доньками чи про любов до онуків. Хоча, до речі, навіть розмови про родину – цей останній спосіб показати "людське обличчя" чергового диктатора чи кровопивці, на який режисери та журналісти йдуть, коли вже не залишається нічого іншого – не здатні зірвати безпристрасну маску з обличчя Володимира Путіна.

І єдине питання, яке може залишитись після перегляду годинного кіно про "доброго царя, якого не розуміють і не люблять на Заході" – це те, кому і навіщо потрібен цей фільм. Зважаючи звичайно, на той факт, що аудиторія Кисельова канал Showtime дивиться нечасто.

Для американського каналу, на якому виходить фільм – це, безумовно, спосіб розширити аудиторію за рахунок фріків, конспірологів та любителів Олівера Стоуна. Ну і потрапити на сторінки поважних газет – помітимо, задарма.

Для Олівера Стоуна фільм-розмова з Путіним – це, здається, черговий спосіб привернути увагу західної публіки і залишитись у високих рядках ліги скандальних кінодокументалістів. Хоча порожнеча і ніякість головного персонажу фільму, здається, денервують навіть готового на все Стоуна.

Цікавіше, навіщо все це потрібно російському президенту, який явно витратив не одну годину часу на розмови з напіввідставним режисером та продюсером.

З одного боку, для Путіна цей фільм – це, звичайно, можливість донести до "корисних ідіотів" всього світу думку про те, що він хороший – і тільки "світова закуліса, НАТО, Пентагон і всі решту вороги роду людського хочуть зробити із нього ворога. Черговий спосіб розповісти про своє "бачення картини світу". Точніше, про те бачення, яке Путін хотів би транслювати для всіх недалекоглядних громадян західних демократій.

Аще – не покидає враження, що Путіну просто хочеться, аби про нього зняв фільм колись легендарний режисер. Ну хтось із російських задолизів – а саме режисер "Взводу" та "Волл-Стріт", і продюсер "Народу проти Рарі Флінта" на додачу.

Інша річ, що саме після останніх російських "заказників" той режисер назавжди перестав бути тим, чим був раніше. І замість гострих психологічних драм знімає солодкаві агітки.

Така вже виходить у Володимира Володимировича прикрість – можна купити старенького Стоуна, а от геніального режисера "Взводу" купити не вийде. І якість того, що запропонував публіці канал Showtime в якості "нового документального фільму Олівера Стоуна" – однозначне тому підтвердження.