Для чого Польща записалась в зрадники ЄС

Візит Дональда Трампа до Польщі став тріумфом дипломатії варшавських консерваторів. Ще перед тим, як їхати на саміт G20, американський президент зустрінеться з польським колегою Анджеєм Дудою і прийме участь у зустрічі країн Тримор'я. І тільки звідтіля він попрямує до Німеччини, щоб провести переговори з Ангелою Меркель. Отакий от виходить список пріоритетів у Дональда Трампа.

Втім, питання черговостей зустрічей та іншого подібного дипломатичного престижу – це не так вже й важливо. Далеко істотнішим є те, що приїзд Трампа до Польщі – це знак мовчазної згоди Вашингтону з божевільною політикою сьогочасної Варшави. Польські маніпуляції з законодавством, обмеження повноважень судової гілки влади, звуження прав і свобод громадян, відмова приймати мігрантів, врешті-решт – все те, з чим бореться ЄС, США беруться підтримувати.

А захоплені такою підтримкою польські консерватори, схоже, готові йти далі. Бо те саме Тримор'я є тим форматом, який можна розглядати як спробу створити ядро протидії німецькому та французькому лідерству в ЄС. Ключовою відмінністю цього формату від, скажімо, "Балто-Чорноморського союзу" (в якому важливу роль мала відігравати й Україна) є підхід до вибору учасників. Тримор'я чітке обмежене за критерієм членства у Європейському Союзі, і виключно серед членів ЄС буде здійснено спробу сформувати якусь нову наддержавну структуру.

Як справедливо зауважують західні ЗМІ, Тримор'я – це відгомони Intermarium, нереалізованої ідеї польського лідера міжвоєнної доби Юзефа Пілсудського щодо федерації під керівництвом Варшави між Балтійським і Чорним морями, яка мала протистояти німецькому і російському експансіонізму. Протистояти сучасній Росії Тримор'я навряд чи зможе, а от попити крові Берліну цілком здатне.

Тому демонстративно недружня поведінка Варшави, безумовно, не залишиться поза увагою Берліну. Де і так давно вже натякали на те, що Польща та Угорщина останнім часом якось дивно ставляться до ліберально-демократичних цінностей, які є засадничими для Європейського Союзу. А тепер до зайвого націоналістично-"скрєпного" ентузіазму поляки додали маленький геополітичний адюльтер. Який, потенційно, може призвести до появи повноцінної п'ятої колони в ЄС.

При тому можлива реакція Берліну на подібні авантюри Варшави ні для кого не є таємницею. Шанс привести до тями правий польський уряд Меркель отримала в зв'язку із Брексітом, який потягне помітне скорочення бюджету ЄС. Що, відповідно, викличе потребу у помітному скороченні витратних статтей цього бюджету. Якщо зважити на той факт, що Берлін разом із Парижем мають майже вирішальний вплив на формування бюджету, а поляки, зазвичай, щороку отримують з цього бюджету на 10-16 мільярдів євро більше, ніж сплачують туди – рішення видається очевидним. Якщо дотепер Мінфін Німеччини збирався "прив'язати отримання субсидій від ЄС до дотримання конституційних принципів окремими країнами", то тепер Варшаві, скоріше за все, пригадають і лобіювання американських інтересів всередині ЄС.

З одного боку, це навряд чи покращить життя українським заробітчанам – зниження рівня життя у Польщі неминуче вдарить і по їхній зарплатні. З іншого боку, вплив скорочення європейських субсидій на життя середньостатистичних поляків витверезить навіть тих, хто минулого разу проголосував за "Право і справедливість" – що дозволить очистити польський політичний простір від консерваторів, які явно загрались в "наступників Пілсудського". Що, безумовно, покращить і українсько-польські стосунки.