Для чого Польща хоче терміново збудувати ядерні реактори

Італія відмовилась від атомної енергетики і закрила всі АЕС. Німеччина, Бельгія, Швейцарія скорочують обсяги роботи ядерних реакторів, і планують їх повне закриття. Та що там - навіть Франція, яка є по-своєму унікальною країною, і одержує майже 80 відсотків електроенергії саме за рахунок АЕС, не виключає часткового зменшення їх кількості.

На тлі подібних заголовків може видатися, що під ударами екологічно стурбованих громадян атомна енергетика доживає свої останні дні.

А рішення польського уряду почати будівництво давно омріяної власної АЕС виглядає якимось національним колоритом – на кшталт вельми специфічної "судової реформи" чи заборони абортів.

Втім, якщо відволіктися від Європи, і подивитися на загальносвітову статистику, все виглядає зовсім-зовсім інакше. На сьогоднішній день в 15 країнах будується більше півсотні ядерних реакторів. На додаток до цього, заплановано будівництво іще 150 реакторів.

Активне будівництво нових АЕС триває в США, Великій Британії, Фінляндії, Туреччині, ОАЕ, Литві – та багато де ще. Хоча, звичайно, є й низка країн, щодо яких виникають підозри стосовно того, для чого їм більш потрібні нові АЕС – для дешевої електроенергії чи власної сировини для самі-знаєте-якої штуки.

Натомість, якщо повернутись до Польщі, то сьогоднішнє рішення продиктоване простими й прагматичними мотивами. Польська енергетика, базована на власному вугіллі та російському газі має цілий ряд добре видимих недоліків.

З приблизно 150 мільярдів генерованих впродовж року кіловат-годин електричної енергетики у Польщі близько 70% дають саме вугільні ТЕС. Результати – у вигляді довгих хвостів диму – нескладно помітити біля більшості польських міст.

Власне, принципове рішення скоротити рівень викидів і вивести з експлуатації бодай найстарші ТЕС, замінивши їх на 2 нові АЕС потужністю по 3 мільйони кіловат кожна, було прийняте іще в далекому 2009 році. Але з того часу до реалізації планів справа все якось не доходила.

При тому розпочати масштабний і радикальний перехід на альтернативні джерела енергії – як то роблять в Німеччині – Варшава, вочевидь, теж не дуже готова із чисто фінансових міркувань.

Проте по мірі того, як стало зрозуміло, що далі палити вугілля на ТЕС, частина з яких відсвяткувала півстолітній ювілей, справді небезпечно для довкілля, російський газ є надто вже токсичним енергоносієм, а поставки зрідженого газу зі США не страждають від надміру низьких цін, у Варшаві зрозуміли, що особливого вибору немає.

АЕС є найбільш логічним способом забезпечення недорогою і відносно безпечною електрикою країн, котрі не мають значних гідроенергетичних ресурсів, а також не можуть заповнити кожен клапоть вільної землі фотоелектричними модулями

Звичайно, у Варшаві ще не впевнені, де саме вдасться знайти 16 мільярдів злотих для реалізації проекту, і де саме буде збудовано станції (хоча в двох найбільш ймовірних місцях, з малознайомими нам назвами Любятово-Копаліно та Жарновец, вже проходять відповідні геологічні дослідження).

В будь-якому разі, приклад Польщі – рівно як і багатьох інших держав світу, які намагаються вступити в "ядерно-енергетичний клуб" - прозоро натякає, що у ядерної енергетики є майбутнє.

Звичайно, слід пам'ятати про питання безпеки, інвестувати в розробку нових технологій переробки та зберігання ядерних відходів, і робити все можливе, щоб не допустити нового Чорнобиля чи Фукусіми.

Але поспішати відмовлятись від АЕС в Україні – до чого нерідко закликають не тільки екологи, а й політичні популісти різних спрямувань перед черговими виборами – явно не варто.

Бо енергетика, базована на спалюванні вуглеводнів – це не тільки залежність від Росії і кислотні дощі. Це ще й крок назад у технології – і створення гарантованих проблем для всієї планети вже в найближчі десятиліття.