Коридор до Німеччини: Для чого Лукашенко збрехав мігрантам

Минулої доби в інформаційному просторі Білорусі та Росії з'явилося химерне повідомлення. Його озвучила речниця самопроголошеного білоруського президента Лукашенка Наталія Ейсмонт, в коментарі державному інформагенству БЕЛТА.

Повідомлялося, що у розмові з Ангелою Меркель Лукашенко нібито зумів досягнути згоди стосовно того, що ЄС планує створити "гуманітарний коридор" до Німеччини для 2 тисяч мігрантів, які перебувають у таборі на кордоні. А Білорусь, зі свого боку, візьме на себе зобов'язання "сприяти" тому, щоб 5 тисяч інших мігрантів повернулися на батьківщину "за їхнім бажанням".

"Ангела Меркель, згідно з домовленостями, вестиме переговори з ЄС, у тому числі щодо організації гуманітарного коридору до Німеччини", – сказала Ейсмонт.

Вже з першого погляду все це виглядало вкрай дивним. Оскільки згода на подібну угоду з боку Меркель була б різновидом химерного, але неминучого політичного самогубства.

По-перше, поділ біженців на "правильних" (які підуть до Німеччини), і "неправильних" — яких білоруські солдати будуть переконувати повернутися на батьківщину — неминуче перетворився б на скандал з насильством, стражданнями "невідібраних" та чудовою можливістю для російських пропагандистів зняти відеоматеріали про "жорстоку і несправедливу" Європу. Оскільки справедливих критеріїв відбору в цій ситуації придумати просто неможливо.

По-друге, пропуск бодай би частини біженців неминуче призвів би до нових потоків мігрантів до Європи — якщо й не через Білорусь, то морським шляхом, через Італію та Грецію, чи як завгодно іще.

А пізно ввечері стало відомо, що все не зовсім так, як розповідала речниця Лукашенка. Точніше, зовсім не так. Повідомлення Ейсмонт рішуче спростував міністр внутрішніх справ Німеччини Горст Зеєгофер.

"Якби ми прийняли біженців, якби ми поступилися тиску і сказали, що "ми приймаємо біженців до європейських країн", то це означало б реалізацію самої основи цієї віроломної стратегії", – заявив німецький посадовець.

Простіше кажучи, режим Лукашенка банально збрехав. І мета цього — прозора, але від того не менш бридка. Мігранти на кордоні черпають інформацію з білоруських джерел. І, чуючи про якісь домовленості між Меркель та Лукашенко, цілком можуть повірити, що найбільш стійких чекає винагорода у вигляді "гуманітарного коридору до Німеччини". Тому, замість повертатися додому, залишатимуться в Білорусі "до перемоги". Де їх, ясна річ, режим Лукашенка зможе використовувати як завгодно — в обмін на ніч під дахом і шматок хліба вони розповідатимуть на камери російського ТБ хоч про "звірства польських прикордонників", хоч про "квітучу Білорусь", а хоч про вторгнення марсіан. В результаті, утримуючи купку людей на хлібі й воді, Білорусь та Росія отримають безкінечне джерело для пропагандистських сюжетів, за допомогою яких вони поширюють наратив про "польський нацизм" у ЄС.

А загалом, поведінка білоруського президента в ситуації з мігрантами є точним відображенням ціни його обіцянок не тільки купці замерзлих і розгублених людей на польсько-білоруському кордоні.

Такою самою є і ціна обіцянок Лукашенка власному народу — зокрема тих, де йдеться про конституційну реформу і його відхід від влади. Дивлячись на обдурених мігрантів, яким пообіцяли світле майбутнє, забрали їхні гроші, після чого залишили в замерзлому лісі без засобів для існування, слід розуміти, що таким буде й майбутнє Білорусі за збереження режиму Лукашенка.