Для чого Лукашенко "перетрахує" друзів-олігархів

Слідом за найбагатшим промисловцем країни і близьким особистим другом Лукашенка Юрієм Чижем з нарами вирушив знайомитись шостий номер умовного рейтингу найбагатших білоруських бізнесменів, Євген Баскін. Ну і десяток-другий топ-менеджерів його компанії "Серволюкс" за компанію.

Жоден із бізнесменів не був ні опозиціонером, ні, тим паче, конкурентом
Олександру Григоровичу. "Номер перший", навпаки, був вірним і відданим "гаманцем" білоруського президента, за що навіть постраждав. У березні 2012 року Чижа внесли до санаційного списку ЄС, як бізнесмена, що "надавав фінансову підтримку режиму Лукашенка через своє підприємство "Трайпл". І от таку поважну людину заганяють в СІЗО – як якогось недобитого ліберала. А керівник білоруського КДБ Валерій Вакульчик ще й заявляє, що розпорядження про його арешт він видавав сам, бо в Білорусі, як сказав Лукашенко, "недоторканих немає". І всі зробили вигляд, що йому повірили.

Однією з популярних версій останніх посадок була гіпотеза про те, що в білоруському держбюджеті такі грандіозні дірки, що для їх латання Лукашенку доводиться займатись банальним рекетом. Мовляв, посидять сердешні бізнесмени тиждень-другий, поспілкуються зі слідчими, підпишуть все, що потрібно – та й повернуться, сердешні, на волю, відбувшись легким переляком чи навіть роком-другим умовно.

Втім, гіпотеза ця, насправді, трохи хитка. Бо обидва заарештовані бізнесмени – не марсіани, а білоруси. І якби Лукашенко захотів – то викликав би їх не в СІЗО, а на чергові заходи, присвячені посадці/сапанню/копанню картоплі, пояснив би суть проблеми, і вони б самі на все погодились. Того ж Чижа вже одного разу "роздягали" на потреби держави – але тоді все обмежилось профілактичною бесідою в КДБ. Хіба що тепер відкупитись йому направду нічим. В такому разі, потрапив чижик у біду...

Іще одна версія полягає в тому, що Чиж, проти якого ЄС зняло санкції минулого року, зрозумів, що в Білорусі наближається економічний колапс, і прогодувати "сім’ю" білоруського президента йому не вдасться, вирішив банально втекти в Європу. Довідавшись про це, Лукашенко дав відмашку на "посадку". Версія вірогідна – якби не наступний арешт Баскіна. Який мав всі шанси побачити, що відбувається з тими, хто вирішив "зістрибнути". Чи "шостий номер" думав, що буде спритніший за "першого"?

Але все це тактичні моменти. А стратегічний, схоже, полягає в тому, що білоруський президент вирішив продемонструвати, що зберігає повний і майже досконалий контроль над своєю країною. Продемонструвати європейцям, що не варто обманюватись стосовно того, що щось у Білорусі може бути незалежним від "бацька". Продемонструвати Путіну, що, попри економічну кризу, Лукашенко зберігає повну керованість країною, і тільки він здатен вирішити, що буде в майбутньому – "союзна російсько-білоруська держава" чи політика добросусідства Білорусі з ЄС.

І, найголовніше, продемонструвати свою здатність до репресивних заходів власному народові, на який "примирення з ЄС" та звільнення правозахисників з одного боку, і важка економічна криза – з іншого, могли вкупі справити неправильне враження. Щодо того, що можна виходити на вулиці і чогось від Лукашенка вимагати. Все, на що у Білорусі Лукашенка може розраховувати середньостатистичний громадянин – це на те, що прийдуть за Чижем і Баскіним, а не за ним. Чим і тішитись.