Діалог з убивцею: Чому Байден хоче говорити з Путіним

Вчорашня телефонна розмова між президентами США та Росії стала цілковитою несподіванкою для всіх, хто впродовж останніх місяців спостерігав за непростими стосунками двох держав.

Оскільки дотепер зустріч, точніше, якісь химерні "публічні дебати" наполегливо пропонував саме Кремль. І саме у Москві скаржилися на "відсутність конструктивного діалогу". Натомість зараз із пропозицією про зустріч виступив Вашингтон.

І, що дивно — вчорашня ініціатива Джо Байдена зустрітися у третій країні особливого ентузіазму в Кремлі ніби як не викликала. Про перспективи зустрічі відсутні згадки в офіційному прес-релізі на сайті Кремля. Прес-секретар Путіна Дмітрій Пєсков в коментарях для російських журналістів тільки заявив, що "пропозиція буде вивчатися" - і на тому тема була закрита. Принаймні, поки що.

Що стало причиною настільки стриманої реакції — наразі не скажеш. Можливо, Путіну не сподобалися заяви Байдена про підтримку українського суверенітету та недопустимість втручання Росії у внутрішню політику США. Можливо, президент США у 40-хвилинній розмові анонсував іще якісь обмежувальні заходи стосовно Росії, згадка про які не потрапила до преси, хтозна. Все це чистої води припущення. Але після виклику на розмову, який Путін кинув Байдену лічені тижні тому, ухилитися від неї буде вельми непросто — і це в Кремлі чудово розуміють.

Певну кількість деталей, натомість, оприлюднила американська сторона в особі прес-секретарки президента США Джейн Псакі. Яка повідомила, що зустріч, якщо на неї погодиться Росія, відбудеться влітку. І що ціллю зустрічі буде не вибудовування "довірливих стосунків", а спроба "повернути стосункам передбачуваність", і знайти точки ймовірної взаємодії між Москвою та Вашингтоном. І що обмежувальні заходи та дипломатичний тиск на Москву продовжуватимуться незалежно від того, чи буде узгоджений факт та дата зустрічі.

Взагалі, рішення про цю зустріч — це достатньо сміливий крок з боку Байдена. Оскільки, з одного боку, йому доведеться протистояти Путіну в публічній розмові. А з іншого — будь-яке його слово будуть ретельно аналізувати представники Республіканської партії, шукаючи як "зраду національних інтересів США" - так і навпаки, ознаки "надмірної і непотрібної конфронтації з Росією".

Але, вочевидь, чинний президент США наразі не відчуває себе "перестарілим маразматиком", як його намагаються зобразити у Росії та в прореспубліканських ЗМІ у США, і цілком певен стосовно своєї здатності протистояти Путіну хоч у публічній, хоч в приватній дискусії.

Питання стосовно того, про що говоритимуть Байден з Путіним, також не стоїть — коло ймовірних тем було окреслене у вчорашній розмові. Серед тем - "болючі питання" у вигляді втручання в американську виборчу систему, українсько-російський конфлікт, доля російської опозиції та дотримання прав людини в Росії. Натомість є і питання, стосовно яких можливо знайти "точки дотику". Серед них — укладення та виконання двосторонніх угод, пов'язаних з контролем над ядерними арсеналами, вироблення якоїсь узгодженої позиції стосовно Афганістану, ймовірне відновлення "ядерної угоди" з Іраном. Довкола цих тем відбуватиметься дипломатичний торг.

Перед яким обидві сторони спробують, ясна річ, максимально покращити свою позицію. Способи і можливості подібного покращення у США та в Росії дуже різні.

У випадку з Вашингтоном, як про це відкрито повідомила Псакі, санкційний тиск на Кремль буде продовжуватися. І, ймовірно, навіть підсилиться.

А от з боку Росії, скоріше за все, продовжиться сьогоднішня тактика ескалації на Донбасі та концентрації військ на кордонах з Україною. Так само як і агресивна антизахідна риторика та провокації на кордонах повітряного простори країн-членів НАТО. Хоча ці заходи Кремль, на відміну від Білого дому, у вчорашньому повідомленні не анонсував.

Втім, ключовим для України є той факт, що, сподіваючись "переграти" Байдена, і, в ідеалі, "домовитись про новий переділ світу", російський президент на повномасштабні бойові дії до майбутньої зустрічі, скоріше за все, не піде. Шкода, що за цей додатковий час гарантованого "майже миру" українським збройним силам доведеться заплатити новими жертвами. І хотілось би, щоби ці жертви не були марними. Як для зміцнення української оборони, так і для справи глобального протистояння демократичної частини світу з Росією.