Розмова Меркель з Лукашенком: До чого призводять переговори з маріонетками Кремля

Можливість залагодити кризу з мігрантами на польсько-білоруському кордоні за допомогою дипломатичних засобів у ЄС розглядали неодноразово.

Спочатку Ангела Меркель спробувала поговорити на цю тему з російським президентом, публічно визнаючи, що він "має вплив" на білоруського диктатора, а непублічно — чудово розуміючи, хто є справжнім організатором кризової ситуації з мігрантами.

Втім, дві подібні розмови між канцлеркою Німеччини та президентом Росії видимого ефекту не дали. Оскільки Путін від ситуації активно дистанціювався ("#настамнєт"), натомість пропонував представникам ЄС говорити з безпосередніми учасниками подій, зокрема — з де-факто президентом Білорусі. Ситуація ця вийшла до болю схожа на переговори стосовно конфлікту на Донбасі. Які Кремль пропонує Україні вести з "самопроголошеними республіками".

Втім, фрау Меркель, чи то бажаючи на прощання вирішити ще одну проблему ЄС, чи то щиро співчуваючи біженцям, що застрягли на кордоні, таки погодилась на телефонну розмову з Лукашенком — яку і провела 15 листопада.

Але про її результати німецька канцлерка не надто поспішала повідомляти громадськість. Натомість на факті подібного дипломатичного контакту увагу акцентувала опозиція (яка впродовж кількох днів може отримати всю повноту влади в Німеччині).

Зокрема, депутат Бундестагу від "зелених", який є членом парламентського комітету з міжнародних справ, Омід Нуріпур заявив, що Меркель, провівши подібну розмову, фактично визнала Лукашенка легітимним президентом Білорусі.

Також дипломатичний талант Меркель оцінили в країнах Балтії — також у різко негативний спосіб. Ярослав Качинський, коментуючи спробу вирішити проблему Польщі, не ставлячи при тому Варшаву до відома про відповідні дипломатичні контакти, вдався до іронії, близької до сарказму. "Інтернаціоналізація, безумовно, необхідна, але не настільки, щоб вести переговори над нашими головами", — зазначив він.

А сьогодні стало відомо, що саме попросив Лукашенко у Меркель в обмін на припинення кризи із біженцями. Міністр закордонних справ Естонії Єва-Марія Лійметс повідомила, що Лукашенко вимагає від Меркель визнати його президентом і зняти всі санкції в обмін на припинення міграційної кризи на кордоні з ЄС.

Лукашенко, схоже, вирішив, що знайшов такий собі альтернативний шлях отримання міжнародно визнаної президентської влади. Який полягає не в тому, щоби виграти відповідні вибори, і навіть не в тому, щоби сфальшувати їх в делікатний спосіб. Треба просто "намалювати" собі необхідну цифру, влаштувати масове побиття та кримінальне переслідування всіх, хто не згоден з цією цифрою у Білорусі, після чого пригрозити проривом кордону сусідній державі. Після чого заспокоїтися в обмін на загальну згоду щодо того, що Лукашенко — легітимний президент Білорусі.

Звичайно, подібна ідея не спрацює. Якщо би Меркель на неї і погодилася — то ані Центрально-Східна Європа, ані країни Балтії, ані навіть Франція з Нідерландами на подібне не пристануть. Але, загалом, вся історія непогано показує, що саме відбувається із тими, хто вірить заявам Путіна про "непричетність Росії" і веде переговори з "безпосередніми учасниками конфлікту". В результаті подібних переговорів не вдається досягнути жодних практичних цілей, руйнується політична репутація учасників, а криза, ймовірно, тільки посилюється.