Ядерна доктрина Путіна: На кого Росія націлила боєголовки

Учора російський президент Володимир Путін затвердив "Основи державної політики в галузі ядерного стримування". Всі попередні редакції цього документу були під грифом "секретно" – хоч їх зміст і не був особливою таємницею для фахівців. А тепер Росія вперше відверто заявила, проти кого і за яких умов використовуватиме ядерну зброю.

Формально доктрина її використання залишилась ніби як оборонною – принаймні, якщо судити з пасажів документу про те, що політика країни в цій галузі носить оборонний характер і спрямована на підтримку ядерного потенціалу на рівні, "достатньому для забезпечення ядерного стримування".

Водночас межі "оборони" були помітно розширені. Наприклад, об'єктами ядерного стримування, окрім, власне, інших держав із ядерною зброєю стають ті країни, що розглядають путінську Росію в якості "потенційного супротивника" і розгортають "системи і засоби протиракетної оборони, крилаті і балістичні ракети середньої і меншої дальності, високоточну неядерну і гіперзвукову зброю, ударні безпілотні літальні апарати, зброю спрямованої енергії". Себто практично – хто завгодно. Оскільки, при певному бажанні, квадрокоптер з примотаною скотчем гранатою можна розглядати, як "ударний безпілотник". Не кажучи про засоби ППО, більшість з яких може бути використаною проти ракет.

Достатньо цікавим є й перелік причин, через які Росія може розпочати застосування ядерної зброї. Серед них – інформація про старт балістичних ракет противника (себто виключно дані з систем раннього попередження, ненадійність яких іще в часи СРСР декілька разів ставила світ на грань ядерної війни). Також до застосуання ядерної зброї може призвести "вплив противника на критично важливі державні або військові об'єкти РФ, виведення з ладу яких призведе до зриву відповідних дій ядерних сил". Переліку цих об'єктів у природі не існує, як ніде немає й опису того, який саме вплив противника є небезпечним для російської військової інфраструктури.

Простіше кажучи, "Основи держполітики" надають російському президентові широкі можливості для застосування ядерної зброї – навіть у тих випадках, коли противник не застосовує свою ядерну зброю або й взагалі не володіє нею. Не те, щоби Путін не міг цього зробити і без жодих юридичних регуляцій, але тепер все "законно".

Такою є "технічна" сторона опублікованого учора рішення Путіна. Але нею смисл "Основ держполітики", схоже, не вичерпується.

Оскільки сам факт їх публікації теж має своє смислове навантаження. Першим, і найбільш очевидним його елементом ц є бажання Путіна "відповісти" на жорстку позицію Трампа стосовно долі американо-російських договорів про контроль над ядерними озброєннями. Після розриву угоди про ракети середньої та малої дальності і невеселої долі договору про відкрите небо, наступною жертвою американо-російських суперечок, схоже, стане договір про стратегічні наступальні озброєння, який регулював кількість активних боєголовок у США та Росії. Вочевидь, бажаючи продемонструвати Вашингтону ризики повернення до неконтрольованої гонки озброєнь, в Москві вирішили опублікувати достатньо агресивний документ.

Але символічне значення "Основ держполітики", схоже, зовнішньополітичним аспектом не вичерпується.

Оскільки зараз, у непростий для Путіна момент падіння рейтингу і публічної демонстрації нездатності російської влади впоратися з пандемією – якраз тоді, коли чинний російський президент намагається переконати населення фактично дати йому додаткових дванадцять років перебування при владі, а населення не демонструє з того приводу належного ентузіазму – в такий момент "зовнішньополітична перемога", а за відсутності – бодай широкий зовнішньополітичний жест виглядають більш ніж доречними.

"Батько нації", який від початку пандемії не тільки самоізолювався, а й самоусунувся, поклавши боротьбу з вірусом на плечі регіональних еліт, тепер вимушений розмахувати ядерним гульфиком. Наскільки ці тілорухи справлять враження на пересічних росіян – питання, звичайно, відкрите.