Гра Кремля: Чому Вірменія та Азербайджан ледь не почали війну

Періодичні сутички на кордоні між Азербайджаном та Вірменією після завершення минулорічної війни, на жаль, стали елементом повсякденності. Але вчора ситуація вийшла далеко за межі кривавої рутини.

Вірменія та Азербайджан синхронно звинуватили одне одного в початку наступу, після чого використали весь наявний військовий арсенал — включно з великокаліберною артилерію та бронетехнікою.

Цього разу, до речі, зіткнення відбулося не в Карабаху, а у Сюнікській області Вірменії. Яка до минулорічної війни межувала з Карабахом, а тепер опинилася на кордоні з Азербайджаном.

Внаслідок боїв Вірменія втратила як мінімум 12 осіб полоненими, іще від двох до тридцяти — загиблими. Також було знищено декілька обладнаних вірменських позицій. Азербайджан адекватної інформації про свої втрати не опублікував.

За декілька годин після того, як прикордонні сутички переросли в повномасштабні бойові дії, вірменська влада звернулася до Росії, закликавши активізувати двосторонній договір від 1997 року про військову допомогу.

Колони російських танків на горизонті, звичайно, не з'явилися. Але російський міністр оборони Сергій Шойгу зателефонував по черзі до Баку та Єревана, і невдовзі канонада на кордоні стихла.

Після чого по російських ЗМІ прокотилася хвиля заголовків на тему "Росія зупинила війну". Не тільки, мовляв, розпалюємо конфлікти — часом навіть гасимо. В повній відповідності із міжнародними договорами, які існують між Москвою та Єреваном. Ну, а той факт, що сторони миряться-миряться а все ніяк не підпишуть мирний договір — то вже їхня приватна справа.

Стосунки між Азербайджаном та Вірменією і справді складні. Оскільки Баку наполягає на створенні "зангезурського коридору" — дороги від Баку до Нахічевані через Сюнікську область Вірменії. Натомість у Єревані готові на все, щоби не допустити створення цього коридору. А чи передбачалося створення такої екстериторіальної дороги між Азербайджаном та його ексклавом під час минулорічних мирних переговорів — ніхто до ладу не знає. Оскільки домовленості про це мали усний характер, в результаті чого тепер чи то Баку хоче зайвого, чи, що ймовірніше, вірменський прем'єр Нікол Пашинян заперечує невигідні для нього політичні домовленості.

В результаті конфлікт продовжує тліти, зриваючись час від часу у повномасштабну війну.

Натомість Москва, яка могла би внести ясність у питання стосовно того, хто, кому і що обіцяв, також скромно мовчить.

Натомість проводячи нехитру політику. Яка полягає в повному толеруванні періодичних загострень на кордоні, які провокує Азербайджан, потроху відсуваючи вірменські позиції. Після чого втручається Кремль, виконуючи роль "миротворця". І в такий спосіб наочно демонструючи Єревану, що без найтіснішої співпраці з Росією Вірменія може втратити не тільки шматки землі в Карабаху, чи коридор в Сюнікській області, а набагато, набагато більше. І той факт, що Алієв та Пашинян наразі не можуть навіть домовитися про тристоронню зустріч за участі Росії із обговоренням ситуації на кордоні Путіну, в реальності, тільки на руку.

Чи є вихід із цієї прикрої ситуації для Вірменії? Вочевидь що так. Необхідні прямі переговори з Азербайджаном. Внаслідок яких хай і доведеться змиритись з якимось втратами — але вдасться завершити конфлікт. А до таких переговорів Кремль продовжуватиме "ловити рибку" в мутній воді цього конфлікту, тримаючи свої військові бази в країні, територію якої шматок за шматком займають сусіди.