Де Україна зможе шукати компенсацію за збиті росіянами ракети

Історія з Росією, яка збирається щось збивати під час українських навчань (чи то зенітні ракети, чи то безпілотні мішені, чи то хмари, що прилетять з північного заходу до окупованого Криму), стала чудовим піар-приводом для обох сторін пограти м'язами і побрязкати зброєю.

Росіяни відписались в системі повідомлення для пілотів NOTAM, що будуть збивати українські ракети. Так ніби в українських ракет будуть пілоти, яких треба про це попередити. Чи ніби повідомлення про те, що в небі можуть бути не тільки українські зенітні ракети, але й російські протиракети, негайно всіх решту пілотів заспокоїть. В аналогічному листі до українського військового аташе росіяни пообіцяли збивати не тільки ракети, але, можливо, навіть ракетні пускові комплекси. А заодно розгорнули в Криму "Антеї" (вони ж С-300ВМ) якими, в принципі, можна збивати ракети. Щоправда, не зенітні, а балістичні. Але то подробиці.

Україна на біс нагадала про свій суверенітет над повітряним простором Криму. І заявила, що проведе ракетні стрільби "за будь-яку ціну". Військові з обох сторін поговорили про можливий конфлікт.

Якщо ж подивитись на ситуацію з точки зору міжнародного права, то приводів для сенсаційних передбачень, насправді, небагато. Навіть якщо хтось зіб’є чиюсь ракету.

Оскільки навіть у цьому, не надто ймовірному, випадку буде йтися всього лише про нанесення матеріальної шкоди іншій державі. При тому чіткого й ефективного механізму реагування на подібні ситуації насправді немає.

Врегулювання таких суперечок між двома державами за теперішніми нормами міжнародного публічного права передбачає переговори, посередництво, арбітраж або судовий розгляд.

З очевидних причин, переговори – прямі чи за участю посередників – надто ефективним способом вирішення конфлікту чомусь не видаються.

За останніх 30 років у світі з'явилось чимало органів, які формально можуть здійснювати арбітраж чи правосуддя у сфері конфлікту двох держав. Але збиття ракет – чи навіть дронів-мішеней, у компетенцію всіх цих органів якось не дуже вписується. Ні Міжнародний суд ООН, ні Міжнародний трибунал ООН з морського права подібним не займаються. Є ще Економічний суд СНД, але туди наші дипломати, здається, не звернуться.

Винятком може бути хіба Постійна палата третейського суду  - міжнародний арбітражний суд, розташований в Гаазі. До цього арбітражу, в разі чого, можуть звернутись як Україна, так і Росія (в залежності від того, хто більше відчуватиме себе постраждалим від витрат на ракетні феєрверки). Хоча розгляд подібної справи, безумовно, розтягнеться на роки, і результат його передбачити вкрай складно.

Цілком іншою буде ситуація, якщо Росія нанесе удар по пускових установках на суверенній українській території. Все це буде відвертою військовою агресією – з усіма міжнародно-правовими наслідками, передбаченими за подібні дії.

Але чомусь існує небезпідставна підозра, що ніякого удару по українській території не буде. Оскільки подібний удар однозначно означав би початок масштабних наземних бойових дій, до яких Москва, схоже, не готова – скільки б "Іскандерів" та засобів ППО не перевезли б зараз до Криму. Натомість інформаційна бульбашка, здатна відвернути увагу населення від економічних та соціальних проблем, видається річчю набагато кориснішою для Кремля, ніж "кримський фронт".