Жыве Беларусь: Як Лукашенко російських пропагандистів посадив

Мінський міський суд засудив трьох авторів російського інформагентства "Регнум", а також сайтів Lenta.Ru и EurAsia Daily, обвинувачених у розпалюванні національної ворожнечі, до п'яти років позбавлення волі з відтермінуванням на три роки.

Суд визнав доцента Білоруського державного університету інформатики і радіоелектроніки Юрія Павловца, шкільного сторожа Дмитра Алімкіна і головного редактора журналу "Нова економіка" Сергія Шиптенка винними за тексти, які вони писали для російського інформаційного агентства.

Процес проходив... специфічно, як і багато інших судових процесів у Білорусі, особливо пов'язаних із політикою. На перший погляд, все виглядає, як чергова історія з розряду "диктатор проти преси". Але тільки на перший погляд.

Бо якщо вчитатись у дещо неоковирні формулювання білоруського держобвинувачення, проглядає дещо інша картина. Зокрема, авторам російської агенції інкримінують чисельні заяви стосовно того, що національний прапор Білорусі - біло-червоно-білий - є символом колабораціонізму білорусів з німцями в роки Другої світової. "Але я звернулася в музей історії Великої Вітчизняної війни, де мені підтвердили, що біло-червоно-білий прапор під час Другої світової війни використовували колабораціоністи", - стверджує адвокат журналістів "Регнуму". Російський триколор, до слова, теж був прапором армії Власова - цікаво, що б зробили в Росії з білорусом, який би написав, що Путін сидить "під прапором колабораціонізму з нацизмом"?

Про процес відродження білоруської мови екс-шкільний сторож, а зараз безневинно засуджений експерт російського інформагенства Алімкін писав у своїх матеріалах: "Населення Білорусі через білорусизацію позбудеться головної мови - російської. Діти та онуки ризикують втратити сьогодення. "Мовою" (білоруською - ред.) ж висловити більше, ніж "iдзi випасi карів" нічого не можна".

"Білорусизація завжди була чужа населенню, а білоруська мова - штучною та існувала завжди тільки завдяки підтримці адміністративними методами" - це щще один "експерт", Шиптенко. І так далі, і багато кілометрів подібних опусів, старанно зачитаних прокурорами з матеріалів російського інформагенства. Врешті, що там опуси - досить почитати самі лиш заголовки. "Фабрика мозку" готує Білорусію до війни проти Росії", "Білорусія починає себе вести як Україна", "Білоруський "майдан": "Буде пара сотень дебілів з прапорами, і все".

Якщо узагальнити, то засуджені сьогодні "журналісти" і справді здійснювали в Білорусі агітацію, спрямовану як проти відродження білоруської національної культури, так і проти можливого покращення стосунків Білорусі з Заходом.

За що і поплатились - Лукашенко продемонстрував, що збирається зберегти за собою повну свободу геополітичного маневру, і проросійські критики йому потрібні ще менше, ніж борці за свободу слова.

При тому судячи з істеричного відкритого листа агентства "Регнум" російському послу в Білорусі Олександру Сурікову, російське МЗС не зробило взагалі нічого для того, щоб витягти адептів "руского міра" з халепи.

Якщо бути точним, в кінці минулого року представниця російського МЗС Маша Захарова закликала білоруську сторону підійти до розгляду справи авторів "Регнуму" "в суворій відповідності з узятими на себе Білоруссю зобов'язаннями, перш за все в плані дотримання свободи вираження думок" - і на тому допомога скінчилась.

А загалом, вся історія зайвий раз підкреслила два характерних моменти. Перший полягає в тому, що Лукашенко і справді побоюється російського втручання - тому на "русимірівців" реагує нервово. Тим паче, що вони ще й заважають йому маневрувати між ЄС та Росією - на чому базується зовнішньополітична доктрина Мінська вже багато років.

А другий момент полягає в тому, що Росія у Білорусі діє в режимі "іхтамнєт" - якщо хтось із прихильників Кремля потрапляє в скруту, від нього просто дистанціюються. І цей другий момент натякає на те, що в можливості маніпулювати Лукашенком не впевнені зараз і у Кремлі. Що наштовхє на закономірний висновок, що кон'юнктура міждержавних стосунків Росії та Білорусі перебуває зараз біля найнижчої точки за всю свою вкрай непросту історію.