Коли Радбез ООН відправить Чуркіна “на підвал”

Донецькі відморозки закрили в підвалі співробітника ООН. Він є громадянином України — що, насправді, нічого не міняє. Бо до Донецька він потрапив саме в статусі представника міжнародної організації. Закрили вже давно — минає п'ятий день переговорів про його звільнення. П'ятий безрезультатний день.

Список країн, де життю і свободі співробітників ООН загрожує реальна небезпека, не такий вже й великий — Гаїті, Афганістан, Ірак, та ще кілька африканських країн. Але навіть там викрадення чи вбивства ООНівців здійснює не чинна влада, ні навіть легальна опозиція. Займаються цим таліби, бійці Ісламської держави, чи просто індивідуальні психопати. Саме в цей табір попала “влада” ОРДО-ЛО після ув'язнення співробітника ООН.

При тому ООН “закликає всі сторони, включаючи ЗМІ, проявити повагу до співробітників місії та його родини на цій чутливій фазі переговорів щодо його звільнення”. Подібне прохання — без сумніву, цілком виправдане — все таки наштовхує на думку, що вся ситуація навдивовижу схожа на розмову з терористами, які тримають заручника — і готові будь-якої миті його вбити.

Додаткової схожості з тероризмом ситуації додає той факт, що зазвичай свою недостойну поведінку сепаратисти пояснювали реакцією на дії українських військових чи в якийсь інший “благопристойний” спосіб. Натомість теперішнє ув'язнення представника ООН не може бути виправдане нічим іншим, окрім бажання залякати міжнародних спостерігачів.

Безумовно, даний інцидент — хороший привід поговорити на Радбезі ООН про терористичний характер сепаратистських “державних утворів”. І поцікавитись у пана Чуркіна, наприклад, як саме він кваліфікував ситуацію, в якій українська делегація викрала б його з готельного номеру і відправила до Києва “на підвал”.

Хоча до жодних зримих наслідків — зі зрозумілих причин — обговорення на Радбезі не приведе. Терористичними організаціями ДНР та ЛНР не визнають, і збройного контингенту для захисту співробітників ООН до ДНР не введуть. Чуркін все-таки ще не в підвалі. Зовсім жорсткий варіант резолюції Радбезу — про відкликання місії ООН через безпекові міркування— може бути невигідним не тільки Росії, але й Україні.

Втім, обговорення на Радбезі ситуації з викраденням співробітника — і загрозою життю та свободі всіх інших — може підняти належну медіахвилю як довкола самої події, так і довкола тих умов, які до неї призвели.

А така медіахвиля - після щасливих, будемо надіятися, переговорів про звільнення співробітника ООН — буде достатнім приводом для того, щоби надовго забути про “прозорі, чесні й демократичні” вибори на контрольованих Росією територіях Донбасу. Бо у місцях, де без будь-яких серйозних причин за грати можуть кинути співробітника поважної міжнародної організації, вільно й чесно обирати місцеву владу люди не можуть в принципі.

Допоки в Донецьку існують “підвали” - в яких сидять ні в чому не винні заручники, а не їх викрадачі — до того моменту ми маємо справу з бандформуванням, яке контролює певну територію, а не зі “спраглим до децентралізації” регіоном. Не варто обманюватись самим — і не варто давати Заходу можливість поринути в подібний самообман.