4 теми для розмови Обами з Путіним

"Обама, який відмовлявся зустрічатися з Путіним на тлі глибоких розбіжностей через втручання Росії в конфлікт в Україні в минулому році, вирішив, що зараз зустріч могла б бути корисною, щоб закликати Кремль підтримувати перемир'я біля своїх кордонів і в той же час наполягти на дипломатичному вирішенні кризи в Сирії ", - написала New York Times.

Путіну довелося про цю зустріч просити - і, заодно, розповідати в інтерв'ю Сі-Бі-Ес про свою повагу до "творчої натури і відкритого ставлення до світу" великого американського народу. Будь-якого іншого політика в Росії рік тому (та й зараз, звичайно) за подібні слова вже топтали б усім телеефіром. Втім, царю в Росії можна все. Навіть захоплюватися Америкою. Якщо це вигідно. Так і чекаєшь, що Путін розповість щось про неозорі поля кукурудзи і який досвід Росії треба запозичити у "великого американського народу".

Утім, безумовно, Путін не збирається капітулювати перед США. Але його договороспроможність сильно підросла з часів сп'яніння від "кримнашенського" тріумфу. Певне повернення тріумфатора до реальності, спільними зусиллями США, ЄС, і багатьох інших - включно з Україною, таки відбулося. Що не може не тішити.

При тому що тем для розмови між Обамою і Путіним насправді набралося чимало.

Сирія.

Війна, яка забрала більше чверті мільйона життів, триває. Підтримувана американцями опозиція не демонструє рішучих військових перемог. Асад - навіть з російською допомогою - не здатен відновити контроль над країною. Поки опозиціонери воюють з Асадом, Ісламська держава перетворює чималу частину Сирії на філіал пекла.

Путін навідріз відмовляється примусити Асада піти. США навідріз відмовляється примусити опозицію "лягти" під Асада. Врешті, і зробити це практично неможливо. Тому, якщо розмова піде далі від виражень "взаємної стурбованості" і обурення діями співрозмовника, на стіл будуть викладені всі можливі варіанти врегулювання. Включно з розподілом Сирії на дві держави. Одна - "Новосирія" з Асадом, за яким стоятиме Путін, а друга - підконтрольна проамериканській сирійській опозиції. Щоправда, це буде лише план подібний Мінським угодам, які поки що ніхто не може і не хоче виконувати. По суті, мова йтиме про заморозку ситуації в Сирії у війні проамериканської опозиції з Асадом. Швидше, за все безрезультатно говоритимуть й про спільну бротьбі з ІДІЛ. Для чого це все Обамі? Щоб більш-меньш спокійно добути свій термін і скинути всі проблеми на наступника.

Україна.

Приємно тішить те, що усі гравці загалом домовилися чітко розмежувати проблеми Сирії та України. Тому про якісь обміни говорити не доводиться. Обговорення "українського питання" в дискусії США та Росії має зараз відносно простий і передбачуваний характер. Росія поцікавиться, чому Україна "недостатньо швидко" виконує мінські домовленості, у відповідь на що Обама поцікавиться, чому проросійські сепаратисти не виконують їх взагалі. Після чого обидві сторони пообіцяють вжити всіх можливих заходів до покращення ситуації. А також погодяться на тому, що ні з одного боку виконання домовленостей неможливо завершити до кінця року.

Американські ядерні бомби.

Повідомлення німецьких ЗМІ про плани розміщення в Європі надсучасних американських атомних бомб B61-12, які і в США іще не вийшли зі стадії прототипу, і до серійного виробництва яких ще мінімум 5 років, наробило чимало галасу - і в ЄС, і в Росії. Пентагон оперативно спростував інформацію, заявивши що "12-ку" розміщати не будуть в силу її фізичної відсутності - але чим були викликані чутки, так і не пояснив. Неточність інформація про модифікацію розміщуваних бомб абсолютно не виключає можливості розширення - чи ротації або модернізації - американського ядерного арсеналу в Європі.

З одного боку, нічого реально страшнішого, ніж черговий істеричний крик про розміщення "Іскандерів" в Калінінградській області з боку Росії на такі дії чекати не доводиться. Втім, на якусь дурницю - на кшталт засилання агентів на ядерні об'єкти чи спроб авіарозвідки - Росія, безумовно здатна. Що, безумовно, може призвести до зайвих тілорухів і подій в безпосередній близькості біля ядерних боєголовок. Тому, якщо вся історія з бомбами має якесь відносно просте пояснення, Обамі варто його дати. Якщо ж США вирішили просто посилити стратегічну присутність в Європі, про це також варто сказати відверто.

РСМД

Хоч у США і стримуються від надто голосної і надто публічної дискусії стосовно порушення Росією Договору про скорочення ракет середньої і малої дальності (РСМД), це зовсім не значить що дана тема не хвилює Пентагон. Радше навпаки. Збільшення і модернізація російського ядерного арсеналу лякає США з двох очевидних причин. Жодна з яких, до речі, не стосується класичної доктрини використання ракет середньої і малої дальності, яка передбачала теоретичну можливість "виграшу у ядерній війні" за рахунок скорочення підльотного часу.

По-перше, наявність і досконалість тактичної ядерної зброї і засобів її доставки може викликати у Кремля спокусу використати їх в локальному конфлікті. Приміром, в тій Сирії. Поборовшись з апокаліптичними ісламістами за допомогою не менш апокаліптичного способу.

З іншого боку, мобільні установки для запуску ракет малої дальності, які мандрують просторами Росії - чудова ціль для будь-яких терористів, включно з ісламістами. Які, навіть якщо й не зуміють запустити таку ракету - то можуть здійснити підрив боєголовки потужним вибуховим пристроєм, перетворивши її на звичайну "брудну бомбу".

Хоча, зважаючи на розмах попередніх тем і, ймовірно, короткий час зустрічі, до Договору по РСМД справа може й не дійти.