"Чорний квадрат" Манафорта: Що розказав про Трампа "таємний план миру в Україні"

Все, або майже все таємне рано чи пізно стає явним. Цей банальний факт вичерпно характеризує історію з Полом Манафортом, який пішов на угоду зі спецпрокурором Мюллером, і розповів йому про контакти команди Трампа з росіянами напередодні виборів - по дорозі декілька разів збрехавши і втративши право на помилування. Найцікавіші запитання до нього, а також його зізнання були засекречені.

Після чого адвокати Манафорта примудрились через неправильне "замальовування" конфіденційної інформації у матеріалах для публікації дати доступ до цих засекречених даних всім охочим. Замість видалити текст і вставити чорні квадрати, вони перекрили його чорним фоном. При виділенні і перміщенні в будь-який текстовий редактор в режимі "очистки від форматування", текст ставав чудово читабельним.

Найцікавіших моментів в оприлюдненій інформації два. Перший стосується того факту, що Манафорт та близький до російської розвідки Костянтин Килимник обговорювали "мирний план для України" під час зустрічі у 2016-му році.

В чому саме полягав той "мирний план" - ніхто до пуття не знає. Деякі ЗМІ почали писати, що навіть Януковича на Донбас хотіли повернути. Але "мирний план", за даними американських ЗМІ, не мав нічого спільного з планом, який свого часу намагався передати Адміністрації США український народний депутат Андрій Артеменко. Рівно як і з будь-яким іншим загальновідомим планом щодо цієї теми. Жодних слідів цього плану в подальшій політичній історії США, Росії та України не було.

Цілком можливо, що мав місце "імпровіз" з боку обох сторін, під час якого Манафорт намагався довести росіянам, що в команди Трампа є якесь своє бачення майбутнього врегулювання, а Килимник переконував його в тому, що єдино можливим способом припинити війну є виконання Києвом російських вимог. Втім, це вже спекуляції.

А реальним є той факт, що Манафорт намагався приховати цю інформацію від слідства, а його захист потім переконував спецпрокурора Мюллера, що клієнт "забув" про цю подію.

Як "забув" Манафорт і про другий ключовий момент спілкування з Килимником. Який полягає в тому, що Манафорт передав своєму російському бізнес-партнеру інформацію про опитування громадської думки під час президентської кампанії 2016-го року. Цей факт вже дає вагомі підстави стверджувати, що команда Трампа свідомо координувала діяльність з російськими спецслужбами. Передаючи конфіденційну передвиборну "соціологію" до Москви, у штабі чинного президента США могли сподіватись, що "озброєні" нею господарі російських тролів зможуть ефективніше протидіяти і дискредитувати конкурентів-демократів.

На подібному тлі передвиборна критика Хілларі Клінтон з боку Трампа за те, що вона мала власний поштовий сервер, яким спілкувалась для ведення частини службової переписки, виглядає, м'яко кажучи, дещо лицемірно.

Чи була передача соціологічних даних, що характеризували перебіг президентських перегонів у США, а також обговорення "мирного плану" стосовно України з ГРУ-шним агентом цілеспрямованим кроком Трампа та його команди? Цілком можливо, що відповідь на обидва питання є негативною. Не виключено, що обидва моменти є результатом колосальної політичної некомпетентності та ділової непорядності, а не свідомого злочину.

Врешті, встановлювати істину у цьому питанні буде вже команда спецпрокурора Мюллера і, в кінцевому підсумку, Конгрес США.

Просто ці епізоди максимально добре ілюструють рівень некомпетентності як чинного президента США - так і його команди. Яка не тільки робила "темні справи", і давала себе використати російським розвідникам. Люди з команди Трампа ще й не зуміли замести слідів, і продовжували брехати слідству, як старшокласники, що не виконали домашнього завдання.

І цей рівень некомпетентності є очевидним для американської політичної еліти. Підтвердженням чого, є, наприклад, той факт, що Трамп банально не може знайти нового очільника Пентагону. Після того, як "скажений пес" Меттіс пішов з посади, грюкнувши дверима, дві кандидатури, які розглядав Трамп - сенатора-республіканця Джона Кіля і генерала Джека Кіна - від роботи в якості міністра оборони в уряді чинного президента США публічно відмовились. За чутками, відмов - щоправда, непублічних - було більше. Скидається на те, що співпраця з чинною президентською адміністрацією перетворюється для американських посадовців не на честь, а на пляму в біографії.

За таких умов чинний президент США помітно нервує, намагається "згуртувати націю" на боротьбу з мігрантами, підвищує градус політичного протистояння, затягуючи безглуздий "урядовий шатдаун". Але всі ці гарячковиті кроки не можуть приховати очевидного факту. Адміністрація Трампа довела ситуацію до глибокого політичного тупика. В якому, зайнявши глуху оборону від чисельних звинувачень у співпраці з Росією та в глибокій некомпетентності, чинному президенту США доведеться "досиджувати" термін свого пафосного, але, загалом, безглуздого правління.