Чорна тінь "братерства": Який стосунок має Кремль до політичної кризи в Грузії

Протистояння влади та опозиції в Грузії традиційно доволі гостре і колоритне. Тому новини про масштабні акції протесту, які з'являлися впродовж останніх двох тижнів, особливого резонансу в Україні не викликали.

Втім, прийняте в середу рішення Тбіліського міськсуду заарештувати Никанора Мелію, лідера найбільшої грузинської опозиційної партії "Єдиний національний рух", стало червоним маркером.

Оскільки, по-перше, цей арешт стосувався справи про так звану "ніч Гаврилова" – коли грузинська опозиція виступила проти проведення у стінах парламенту країни "Міжпарламентської асамблеї православ’я". Російської пропагандистської акції, під час якої російський депутат від КПРФ Сергєй Гаврилов, сидячи у кріслі спікера грузинського парламенту, розповідав про видатну роль Росії в житті "братніх народів". Тієї ночі учасників протестів проти "братства" з Гавриловим затримували особливо жорстко, з побоями і гумовими кулями, після чого істотну частину затриманих заарештували. Мелію, який був депутатом парламенту, помістили під домашній арешт, але після зняття з нього недоторканості, схоже, також вирішили відправити за грати. Йому інкримінують "спробу захоплення влади", яка полягала в тому, що депутат парламенту хотів зайти в парламент і поцікавитися, що там роблять російські "мижебратья".

По-друге, цього разу опозиція вирішила піти ва-банк. Не тільки активісти "Єдиного національного руху", але й представники так званої "Об'єднаної опозиції Грузії", до складу якої входять лідери всіх значущих політичних сил країни, забарикадувалися в штаб-квартирі ЄНР (який, до речі, свого часу був створений Міхеїлом Саакашвілі). Вони заявили про рішучість чинити "фізичний опір" спецпризначенцям МВС в разі, якщо влада спробує таки заарештувати Мелію. Серед захисників штаб-квартири, до речі, була присутня і Хатія Деканоїдзе, колишня очільниця української Нацполіції.

При тому і серед представників "Грузинської мрії" консенсус стосовно силових дії проти Мелії також відсутній. Бо одна річ – політична боротьба між питомо грузинськими політсилами, і зовсім інша – демонстративне виконання вимог Кремля стосовно арештів антиросійськи налаштованих політиків. В країні, частина території якої до сьогодні перебуває під контролем проросійських сепаратистів, подібні загравання з Росією можуть стати як прелюдією до політичного самогубства, так і провокацією жорсткого і кривавого громадянського конфлікту.

Вочевидь, розуміючи цей факт, сьогодні вранці прем'єр-міністр Грузії Георгій Гахарія пішов у відставку. "Моєю абсолютно непохитною позицією є те, що виконання заходу, визначеного навіть законним правосуддям щодо конкретної людини, якщо це створює ризик здоров'ю, життю наших громадян або в цілому, створює політичну ескалацію в країні, є неприпустимим", - сказав на прощання Гахарія.

Паралельно з тим Саакашвілі звернувся з листом до засновника "Грузинської мрії", мільярдера Бідзіни Іванішвілі, з вимогою посприяти відмові від арешту Мелії.

Якими будуть результати цих кроків – покажуть найближчі дні. Все залежить і від здорового глузду того ж Іванішвілі, і від того, наскільки реально він зберіг контроль над своєю партією.

Але, загалом, вся ця історія є показовим прикладом для України. Прикладом того, що навіть після війни з Росією і втрати територій реванш проросійських сил в пострадянській країні може дійти до такого ступеню, за якого противників цього реваншу можуть хапати на вулицях і кидати за грати. Звичайно, в ситуації з Мелією грає ще й фактор звичайного політичного суперництва між владою та опозицією. Але той факт, що ключовий функціонер партії влади покидає свою посаду, намагаючись зупинити арешт конкурента, свідчить про те, що реальний драйвер події – це зовсім не грузинська політична боротьба.