Віра Савченко - це сигнал для українських погромів на Росії

Історія з затриманням, “відбиттям” і евакуацією Віри Савченко в українську дипустанову, добіг кінця. Навіть рішення про обмеження виїзду з Росії у зв'язку з оголошенням у федеральний розшук ніби скасовано, і Віра щасливо залишила "гостинну" країну. У якій її сестрі доведеться перебувати, схоже, як мінімум до серпня — попри пакет паперів на екстрадицію, переданий на заповнення.

Вся історія з Вірою Савченко з якоїсь точки зору тривіальна. Її сестру, як не крути, доведеться відпускати, а маленький чоловічок із Кремля програвати не звик. От і чинить він дрібні (і не дуже дрібні) капості всім, за кого переживає, і про кого турбується Надія Савченко. Дріб'язкові примхи царської натури, на догоду яким в Росії можна і спецслужби використати, і на дипломатичний етикет підначхати. Буває.

Але, схоже, прикрий приклад поведінки російських прикордонників та ФСБшників стосовно Віри Савченко може мати куди як дальші і глибші наслідки, ніж доба інформаційного резонансу в українських ЗМІ.

Бо намагаючись затримати Віру Савченко за підкреслено вигаданим приводом російські силовики — свідомо чи несвідомо — подають сигнал всій решті суспільства стосовно того, як можна — і, може навіть треба, поводитися з українцями.

За останній рік російські ЗМІ, принаймні, провідні, трохи заспокоїлись з “київською хунтою” та іншими медіаласощами роботи Кисельова. В якісь моменти навіть здавалось, що до життя намагаються повернути щось на кшталт проекту “братні народи-2”, яким би божевільним і нікчемним цей проект не здавався.

І от знову — громадянці України приписують абсолютно фантастичну провину у вигляді "образи чеченського судді", намагаються затримати на кордоні, блокують пересування автомобіля з дипломатичними номерами, і готуються показати "всю твердість російського закону і його стражів". Себто демонструють свавілля правоохоронців у його класичній формі. Даючи в подібний спосіб негласну відмашку на використання такого свавілля стосовно будь-кого із громадян України.

Звичайно, випадкові гастарбайтери не є предметом особистої ненависті російського президента. Втім, для неприємностей з російськими "правоохоронцями" це аж ніяк не обов'язкова умова.

Зате, на відміну від ситуації з Вірою Саваченко, посереднім гастарбайтерам, у разі виникнення проблем з поліцаями/прикордонниками/ФСБшниками, на виручку не рвоне ані український консул, ані російський адвокат. Про їхню долю дізнаються хіба їхні рідні — і то не факт, що це трапиться надто скоро.

Власне, нову хвилю неприємностей, які можуть трапитись — і вже трапляються з українцями в Росії, точно відчули в МЗС, яке повідомило, що "останнім часом почастішали випадки безпідставного затримання українців на території Росії, негуманного ставлення з боку російських правоохоронних органів, їх несумісної з людською гідністю поведінки, застосування неприпустимих методів фізичного і психологічного впливу, в тому числі — тортур". І порадило триматись від Росії подалі.

Звичайно, немала частина цієї хвилі затримань і насильства може мати тривіальне пояснення, ніяк не пов'язане з етнічною приналежністю затриманих. Може бути, що внаслідок економічного спаду російським "правоохоронцям" просто доводиться затримувати, принижувати і грабувати більшу кількість "лохів" для забезпечення звичного рівня комфорту та грошових статків, і росіяни потрапляють "під роздачу" не рідше за українських гастарбайтерів.

Що, втім, жодним чином не ставить під сумнів мудру пораду українських дипломатів — просто триматись від "екс-братів" подалі.