Чому Улюкаєва посадять, а Навальний піде на вибори

Рішення президії Верховного суду Росії, який скасував вирок опозиціонеру Олексію Навальному і підприємцю Петру Офіцерову і відправив на перегляд справу "Кіровлєса", був сприйнятий – і в Росії, і за кордоном – як невелика, але перемога демократії.

Звичайно, ця перемога теж не трапилась сама по собі. Справу почали переглядати після рішення Європейського суду з прав людини, який у лютому 2016 постановив, що Навальний і Офіцеров були засуджені за дії, які "не відрізняються від підприємницької діяльності". Не минуло й року – як справу вирішили переглянути.

Олексій Навальний, який чекав скасування вироку і припинення справи "Кировлеса" (чи, принаймні, казав що на це чекає), залишився незадоволений рішенням президії Верховного суду.

"Рішення мене категорично не влаштовує, і я вважаю, що президія ВС рішення ЄСПЛ не виконав. Вони повинні були закрити справу за відсутністю складу злочину. Натомість вони відправили справу на новий розгляд до Ленінського суду Кірова ..", - заявив Навальний.

Хоча рішення, власне, вийшло цілком сподіваним. За його допомогою і "тріумф демократії" з відміною вироку вдалось здійснити, і Навального залишити у підвішеному стані. Щоб розумів, сердешний, що його доля в руках Ленінського суду міста Кірова.

Втім, в усій цій загалом позитивній історії дивує один момент. Навальний – начебто ярий опозиціонер. Звертаючись до Верховного суду із заявою про перегляд його справи в серпні цього року, Навальний зазначив, що основна мета звернення - отримати можливість брати участь в президентських виборах в 2018 році. Де він, треба думати, порве Володимира Володимировича, як "Тузік грілку".

Натомість, для прикладу, очільник російського Мінекономрозвитку Улюкаєв, проти якого зараз триває абсолютно надуманий процес – тривіальний бюрократ. Який ніколи і на рушничний постріл не наближався ні до якої політики. І просидів на керівних посадах більше 20 років, довівши свою абсолютну керованість.

Тим не менше, першого, скоріше за все, залишать на волі, і навіть допустять до виборів. Натомість другий, здається, сяде надовго і всерйоз – хоча жодної небезпеки для пуітнського режиму не становить. І не треба про "торжество боротьби з корупцією" – бо і сума хабара, що його інкримінують Улюкаєву, і довготривала "розробка клієнта", яка почалась іще задовго до "Роснафти", і весь соціально-політичний контекст кажуть про те, що міністра таки дуже хотіли посадити.

Можливих пояснень тут може бути два. Перше полягає в тому, що "гайдарівська команда", яка надійно окопалась в російських керівних структурах, викликає в російського президента зараз просто фізіологічне несприйняття. Бо вони всі пам’ятають часи, коли Володимир Володимирович був "Вовочкою". І вони всі розуміють, що на фундаменті держави, яку планував збудувати Єльцин, у Путіна вийшов черговий тюремний барак. А тепер і цей барак захитався, внаслідок кількох невдалих зовнішньополітичних авантюр. Всі ці кудріни і грефи дивляться на Путіна вірнопідданими очима – але і він, і вони все чудово розуміють. І демонстративне покарання одного з них – це просто спосіб дати волю не надто приємним емоціям.

А друге пояснення жорстокості з Улюкаєвим на тлі "лібералізму" стосовно Навального може бути до певної міри світоглядним.

Олексій Навальний, як би не критикував чинну владу – за великим рахунком, такий самий фрік, як і вся путінська команда. Він так само вірить – або так само робить вигляд, що вірить у "велич Росії", "особливу місію" і неосяжні перспективи однієї п’ятої суші". Він так само готовий підігравати російським комплексам, і розповідати про "кримнаш". Все, проти чого він виступає – це "погані бояри" з "Єдиної Росії".

Натомість Улюкаєв чітко бачить, що російський режим не може стати ні наддержавою, ні навіть регіональним лідером. Із чисто економічних причин. А оскільки шанс на структурні реформи, які могли б змінити ситуацію, справедливо розцінює як нульовий – то час від часу щось розповідає про "20 років рецесії". Тепер він робитиме це на зоні.

А Навального, на відміну від Улюкаєва, Путін може використати. Хоч би для привнесення в наступні вибори бодай якоїсь інтриги, яка заманить до виборчих урн бодай трохи людей. В разі, якщо Навальний, звичайно, не зуміє виростити рейтингу більшого за 5 чи 10 відсотків. А в разі чого – завжди є напоготові Ленінський суд у місті Кірові.