Чому Меркель керуватиме стосунками Трампа з Путіним

Президент США доручив держсекретарю Рексу Тіллерсону "перебудувати" стосунки Вашингтона і Москви, які знаходяться "в найнижчій точці". Про це розповів сам Тіллерсон під час візиту до Нової Зеландії разом з очільником Пентагону Джеймсом Меттісом. "Він дав мені зрозуміти, що треба йти вперед в тих областях, де ми можемо домогтися прогресу", - заявив держсекретар. За його словами, президент при цьому попросив його уникати спекуляцій на тему "втручання Росії у вибори". Держсекретар також назвав звинувачення Трампа в зв'язках з Москвою "політичними бурями", на тлі яких країнам належить поліпшити відносини. Ця новина миттю облетіла російські ЗМІ, викликавши цілком сподіване "#дождались".

Все це і справді можна було б сприйняти за "зраду", яку адміністрація чинного перезидента США просуває, не зважаючи на шквал підозр у "особливих стосунках" між Дональдом Трампом та Росією. Чи, як мінімум, за чергову циркову виставу – на кшталт обамівського "перезавантаження стосунків" з великою червоною кнопкою в руках.

Втім, декілька моментів у промові Тіллерсона наводять на роздуми. По-перше, уникати "спекуляцій" стосовно можливого втручання Росії у вибори в США у реальності абсолютно неможливо. На тлі доповіді АНБ США про втручання Росії у виборчий процес, а також того факту, що не далі як післязавтра перед Конгресом виступить екс-керівник ФБР Джеймс Комі зі своїм вельми цікави баченням ситуації з втручанням у вибори, розслідуванням цих втручань, а також кадрових рішеннь чинного господаря Білого дому.

Тому заклик Трампа є власне благим побажанням, а не робочою вказівкою – і всі, включно з Рексом Тіллерсоном, це чудово розуміють. Можливо, саме тому коли на прес-конференціях справа доходить до "російських питань" чинний держсекретар починає напряму посилатись на президента: "Він сказав", "він закликав" і т.д., в той час як навіть попередній держсекретар Джон Кері (стосунки якого з президентом Обамою теж були далеко не райдужні) в подібних ситуаціях зазвичай вживав займенник "ми".

Паралельно з тим, поки держсекретар давав туманні обіцянки стосовно пошуку "місць, де можливий прогрес у стосунках", інший повноважний представник американської влади, віце-президент США Майк Пенс, говорив дещо інші речі. При чому говорив далеко більш чітко й конкретно. Виступаючи на засіданні Північноатлантичної ради, він заявив, що для світу головними загрозами є Росія, Іран і тероризм. Саме в такому порядку. Додавши, що США готові виконувати всі союзницько зобов'язання у рамках НАТО, і дотримуватись принципу, що напад на одного учасника альянсу – це атака на всіх членів організації, включно зі США.

Все це в сумі залишає враження, що адміністрація Тампа просто не знає, що далі робити у стосунках з Путіним. Як, до слова, не знає що робити в міжнародній політиці загалом – але то вже інша розмова.

Політики стосовно Росії просто немає – більше того, немає людей, здатних таку політику сформулювати. Це якщо не рахувати тактики жорсткої протидії Росії, яка розробляється Пентагоном під керівництвом Меттіса – яка, в силу очевидних причин, не може охоплювати всього обширу стосунків. Більше того, зважаючи на політичну кон'юнктуру, адміністрація Трампа докладе всіх можливих зусиль, щоби цю політику і не формулювати. Оскільки будь-який рух в цьому напрямку буде відгукуватись різноголоссям підозр і скепсису в Конгресі.

Тому стосовно Росії США, схоже, вперше за багато-багато років підуть в кільватері Європи. Не зважаючи на те, що Трамп недолюблює молодого французького президента Макрона і зовсім вже не любить незмінну німецьку канцлерку Меркель.

У Вашингтоні дослухатимуться до них не тому, що сильно цікавляться їхньою думкою – а тому, що не можуть до пуття сформулювати свою. Тому доки ЄСтриматиме антиросійські санкції – не відступлять і США. Якщо в ЄС приймуть рішення про збільшення поставок зброї – долучиться і Америка. Якщо ж у Берліні раптом буде прийняте рішення санкції відміняти – без сумніву, погодяться з цим і у Вашингтоні.

Просто тому, що у Меркель є що сказати про Путіна. А Трампу із цього приводу доведеться мовчати – із цілого ряду об'єктивних і суб'єктивних причин.