Чому Сурков скоро зникне із переговорів по Донбасу

Інтерв'ю Суркова інформагенству ТАСС могло би, формально, стати розгорнутою відповіддю на інтерв'ю Курта Волкера у Politico. У якому російський учасник процесу мав всі шанси показати своє бачення того, що відбувалося у Белграді, поговорити про підводні камені на шляху переговорів і про їх перспективи – як для України та сепаратистських анклавів, так і для світу загалом. Втім, цього не сталося.

Куций і якийсь трохи недоречний шматок тексту інформує нас про те, що наступний раунд переговорів відбудеться вже наступного року. Далі йде кілька традиційних ідеологічних штампів. І все. Зовсім все.

Владислав Сурков – далеко не найсимпатичніший політичний персонаж. Поняття етики для нього, звичайно, порожній звук. Але Владислав Юрійович ніколи не був клінічним ідіотом. Такої ж думки, до слова, дотримується, наприклад, і Курт Волкер, який назвав Суркова цинічним, але розумним переговірником.

І от "цинічний але розумний" Сурков видає текст на кшталт "Наша країна - найефективніший миротворець. Це очевидно". Або "Саме Росія зупинила повномасштабну громадянську війну на Україні". Або "Росія виступила з реалістичною мирною ініціативою. Той, хто цю ініціативу не підтримує, не хоче миру. Якщо комусь не потрібен мир на Україні, нехай так прямо і каже".

Все це – не мова дипломатії. Це набір лозунгів. Так не говорив навіть Молотов у присутності Сталіна. І це точно не мова Суркова у його нормальному вигляді. Він створював пропагандистські меми, а не транслював їх.

Швидше за все, Суркову просто заборонили публічно демонструвати своє ставлення до переговорів стосовно Донбасу, і дали розпорядження озвучувати якусь консолідовану і схвалену вищим керівництвом позицію. А він, в свою чергу, дозволив собі маленький швейківський демарш, довівши запропонований йому темник до повного абсурду.

А загалом, "втрата власного голосу" Сурковим означає, що або його невдовзі усунуть із переговорного процесу із Волкером, або ж дозволять продовжувати тільки під жорстким контролем. Хоча, зважаючи на сьогодній демарш, у Кремлі скоріш за все схиляться до першого варіанту. Сурков надто давно звик діяти самостійно, а не виконувати накази, аби з нього можна було зробити "жорстко керованого" учасника перемовин.

Що стало причиною подібної опали – сказати напевне складно. Хоча увесь епізод з голосною і некрасивою заміною Плотницького на Пасічника став якщо й не однією з причин, то, принаймні, одним з приводів для такого рішення стосовно Владислава Юрійовича. Бліцкригу (в політичному, а не у військовому сенсі цього слова) на Донбасі не вийшло, операція затягується, пожираючи все нові ресурси і наносячи все нові удари по іміджу, і один з ключових виконавців, не виключено, невдовзі за це відповість. При тому його чомусь зовсім-зовсім не шкода.