Чому справжній Парад Перемоги заслужила Польща

Повідомлення про те, що 70-річчя завершення Другої світової війни президенти щонайменше 11 країн європейських країн відзначатимуть у Польщі, лише спочатку видається черговим епізодом "великого поділу великої перемоги".

Епізодом химерним, на кшталт "українців, які звільнили Аушвіц" у виконанні незабутнього Гжегожа Схетини. Президенти України, Словаччини, Чехії, Литви, Латвії, Естонії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Хорватії, Словенії, а також, ймовірно, президент Франції Франсуа Олланд і хтось з членів королівської родини Великої Британії візьмуть участь у пам'ятних урочистостях біля міста Гданська, на легендарному півострові Вестерплятте. Місці, звідки почалась справжня Друга світова.

Проте такий високий представницький рівень відзначення невеселої річниці, по зрілих роздумах, видається більш ніж виправданим.

Перший день Другої світової війни. Німецькі війська ламають шлагбаум на кордоні з Польщею, вдираючись на територію сусідньої держави, 1 вересня 1939 року

По-перше, Польща першою вступила у Другу світову війну - в той момент, коли Радянський Союз ще повним ходом не тільки постачав стратегічну сировину нацистській Німеччині, але й ділив разом з нацистами карту Європи загалом, і Польщі - зокрема.

По-друге, поляки перші відважились вступити в реальні бої з німецькою армією - на відміну від тих самих чехів, приміром. Недоозброєні й відносно малочисельні польські війська чинили відчайдушний спротив гігантській машині вермахту та СС. Перша рішуча відсіч, фактично, перша тактична поразка німецьких військ у другій світовій була завдана саме героями оборони Вестерплятте, де 150 польських солдатів з кількома кулеметами і трьома недогарматами кинули виклик 5 тисячному угрупованню до зубів озброєних німців - і протримались тиждень, відправивши на той світ близько двох сотень німців вбитими і більше двохсот поранивши.

По-третє, в процентному відношенні Польща понесла чи не найважчі жертви в ході Другої світової - з 34 мільйонів населення загинуло більше 6 мільйонів осіб. Фактично кожен п'ятий мешканець Польщі до кінця війни не дожив.

По-четверте, Польща неодноразово ставала жертвою прямого насильства з боку обох тоталітарних режимів, що брали участь у тій війні. І не тільки німецькі концтабори і, приміром, повстання у Варшавському гетто і Варшавського повстання 1944 року, але й Катинь, та масове знищення всіх причетних до Армії Крайової складали отой жахливий шестимільйонний список поляків, які не дожили до перемоги над нацизмом - або не сильно її пережили.

Польський хлопчик сидить на руїнах одного з будинків у Варшаві, атакованій німецькими військами, вересень 1939 року

Врешті, саме Польща, якщо задуматись, стала жертвою війни в рафінованому значенні того слова. У скаженій перестрілці злочинців з різних банд та поліцейських, якою стала Друга світова війна, Польща виявилась перехожим, який отримав сповна просто тому, що мав нещастя мати з німцями спільний кордон.

Не маючи жодних реваншистських амбіцій, загарбницьких планів, надій на "світову революцію" чи "континентальний баланс сил", мільйони поляків, українців та євреїв міжвоєнної Польщі просто хотіли адекватного людського життя. Маленького буржуазного щастя своєї невеликої і не надто заможної країни. За це бажання їм довелось йти в бій - кривавий і абсолютно безнадійний. За це бажання кожен п'ятий з них - рахуючи жінок та дітей - помер, часто - страшною, недоброю смертю. І поява червоного прапора на Рейхстазі зовсім не стала фіналом трагедії польського народу.

Через те саме бажання спокійного і адекватного життя сьогодні поляки вибачили українцям давні й криваві образи, і роблять все можливе, щоб тінь нового маленького фюрера, накривши частину України, не пішла далі, не розкинулась широкою і чорною ніччю на решту нашої землі і довколишні країни. За це бажання їх можна і треба поважати. Захоплена, але не зламана Польща має повне право на парад перемоги у Другій світовій.