Чому незалежність Каталонії – під питанням

Каталонія неухильно рухається в бік проголошення незалежності. Принаймні, про це заявив очільник Каталонії Карлес Пучдемон у своєму інтерв'ю для ВВС. При тому, за словами посадовця, між його адміністрацією і офіційним Мадридом наразі відсутні будь-які контакти.

Єдиною істотною реакцією - крім закликів "референдуму не було", звичайно, стала хіба заява короля Іспанії Філіпа VI. В якій він поскаржився на "важкі часи", в яких опинилася Іспанія, назвав каталонський референдум недемократичним і протизаконним, і висловив надію, що "важкі часи" рано чи пізно минуть.

Заява демонструє разючий контраст з поведінкою, приміром, британської королеви Єлизавети ІІ, яка під час референдуму в Шотландії оголосила про своє небажання втручатись у волю виборців, і навіть агітувати їх за той чи інший варіант волевиявлення. Як бачимо, монархії на світі є вельми різні. Втім, королі – королями. Реальні проблеми сучасних європейських держав все рівно вирішувати не їм.

Судячи із заяви Пучдемона, Мадрид не веде переговорів з Барселоною напряму.

При тому центральна іспанська влада жорстко виступає і проти залучення посередників до процесу переговорів з Каталонією. Міністр із європейських справ Іспанії Хорхе Толедо сказав у коментарі Politico, що залучення будь-якої третьої сторони не буде прийнятним для Мадрида, і що будь-який діалог має бути двостороннім. До слова, іще напередодні недільного референдуму Амадео Альтафай, представник Каталонії в Брюсселі, сказав, що вітає ідею щодо стороннього посередника і що "ідеально було б, якби це сталося набагато раніше".

При тому навіть про якусь жорстку протидію сепаратистам безпосередньо в Барселоні теж наразі не чути. Каталонці мирно страйкують – і мирно готуються проголосити свою незалежність, а Мадрид, відкликавши поліцейський спецназ після кривавих відео сюжетів минулої неділі, фактично припинив силові акції, спрямовані на зрив проголошення каталонської незалежності.

Таким чином, маємо ситуацію, за якої Мадрид не хоче говорити з Каталонією напряму, не збирається залучати до цього процесу посередників, і не робить нічого, щоби зламати прихильників незалежності силовим способом.

У такий спосіб Рахой дратує як тих, хто хоче, щоби голос каталонців було почуто, так і тих, хто вимагає рішуче робити все можливе, аби зберегти цілісність Іспанії.

При тому потужна ліва опозиція правлячої Народної партії, зокрема, друга за представництвом у парламенті Іспанська соціалістична робітнича партія, жорско критикують Мадрид за недільне насильство. А лідер партії "Громадяни" абсолютно чітко заявляє, що "ми хочемо, щоби відбулося голосування, але голосування реальне, під час якого каталонці могли б вирішити майбутнє Каталонії"

Чи залишиться за подібних умов при владі Народна партія, яка є так званим "урядом меншості", і опирається на найменшу парламентську підтримку у всій історії сучасної Іспанії, сказати важко. Але те, що події довкола каталонського референдуму стануть для партії Рахоя політичним самогубством – річ практично очевидна.

При тому так само не до кінця зрозуміло, чи вдасться каталонцям оголосити незалежність в найближчі дні. Але той факт, що будь-яка наступна політична сила, що контролюватиме Мадрид після наступних виборів, дасть їм шанс провести по-справжньому прозоре і масове волевиявлення, зі спостерігачами і захищеними від підробки бюлетенями, і з поліцією, яка захищає, а не атакує виборчі дільниці – сумніватись практично не доводиться. У цьому сенсі каталонський референдум таки переміг, і пролита в неділю кров була пролитою не даремно.