Чому німецькі неонацисти читають не Mein Kampf, а Дугіна

Потрібно сказати, що люди в Німеччині чекали саме на коментарі, оскільки саму книгу давно і нудно можна було купити, замовити, прочитати і в Мережі, і в бібліотеках. Інтерес вона викликає слабкий, тому що це пихатий, досить нерозумний текст, який майбутній фюрер складав у 20-х роках минулого століття у в'язниці, за допомогою Рудольфа Гесса. Але коментарі фахівців з історії нацизму, антисемітизму, особливо коментарі, що розвінчують неонацистські міфи, дуже цікаві. Роботу історики здійснили чималу.

Зрозуміло, є і незадоволені перевиданням. Але справа в тому, що у вільному світі перевидають все що завгодно, а поліція ФРН ніколи не проводила обшуків у пошуках "забороненої літератури". Люди в колишньому СРСР ніяк не можуть зрозуміти того простого факту, що у Європі захист права читати, що я хочу, і не пускати НІКОГО в квартиру - більш священний, ніж якісь формальні заборони будь-якого характеру. Зрозуміло, штрафували і штрафують деяких свідомих неонацистів, які проповідують ідеї "Майн Кампф" або заперечують Голокост, або ображають іноземців. Все інше дозволено, нічого нового не сталося, крім, як уже сказано - чудової роботи коментаторів, які і зробили книгу дорогою і цікавою.

Дискусія велася дуже давно, ще років десять тому, коли Баварія (чиї права на видання не оскаржуються в цивілізованому світі) і запропонувала - перевидати відому річ з коментарями. Вже тоді заперечували єврейські організації (але не всі). Деякі політики вважали і вважають, що будь-яка поява фюрера у ФРН - образлива. Потрібно сказати, що саме тому на вітринах книгарень неможливо побачити ці вусики і знайому посмішку. ЗМІ сказали про те, що книгу вже можна купити в магазинах - вона цікавить в основному істориків. Тому що, знову таки, саме твір Гітлера можна було купити і раніше, через будь-яку мережу, типу "Амазон".

Зрозуміло - нацистський наратив викликає в Німеччині якесь відторгнення або навіть острах. Особливо це яскраво виглядає в нових східних землях. Як відомо, там денаціоналізація не проводилася. Радянська зона окупації обмежилася тотальним терором проти всього, що робилось не за наказом Москви, роботою багатьох концтаборів - вже з новим контингентом. Проводити денаціоналізацію в 1990 році вже не мало ніякого сенсу і, звичайно, колишні мешканці НДР, саме з цієї причини, найбільш відомі, як прихильники Лівої партії (спадкоємців колишніх комуністів) і прихильники неонацисткою НПД та інших організацій. Зіткнення, які пройшли днями у Лейпцигу, знову це продемонстрували. Але треба сказати, що навіть там, "Моя боротьба" навряд чи буде користуватися успіхом, саме як текст фюрера. Знову таки - більше привертають коментарі, оскільки в них міститься нова, цікава інформація.

Тим, хто читав книгу Гітлера, впадає в очі надзвичайно низький рівень його уявлень як про слов'ян, так і про євреїв. Він просто був дуже малоосвіченою людиною. Якщо порівнювати його з Володимиром Леніним (а порівняння цілком доречне, надто вже багато спільного у цієї парочки фанатиків, які пропонували і які втілювали абсолютно божевільні речі) - то очевидно одне. В. Ульянов безумовно володів талантом публіциста і отримав пристойну освіту. Він цитував Маркса, Гегеля й багатьох інших — легко. Гітлер мало кого цитував, йому були знайомі тільки дешеві брошурки, насичені антисемітизмом і німецьким шовінізмом. Відома його лють з приводу виступу у Віденському парламенті представника русинів українською мовою. Він навіть не уявляв собі, що інші мови теж можуть володіти красою та точністю. І хоча він таки опанував самостійно англійську і французьку мови, але висловлювався щодо них у манері Жириновського - поблажливо і по-хамськи.

Ульянов все-таки володів якоюсь культурою. Саме тому феномен більшовицького тоталітаризму безсумнівно небезпечніше, що ми і бачимо в сучасності.

Є приклад багатьох арабських країн, де видання "Майн кампф" слабо допомагає консолідації антисемітських або антиліберальных сил, яких там достатньо. Справа в тому, що сучасний антисемітизм все-таки спирається на більш серйозні міфи. Адже зараз для багатьох читачів немає проблеми звернутися до Гуглу або відвідати синагоги та Ізраїль. Незважаючи на підтримку диктаторських держав, які перевидають "Майн кампф" - на цьому грунті там не виникло жодного руху чи партії. Крім того, в книзі багато абсолютно скандальних расистських штампів, які сьогодні навіть не варто пояснювати...

На мій погляд, більшу значно небезпеку для німецького суспільства являють собою сучасні ісламісти, в книгах яких підкреслюється "братерство всіх народів", у разі якщо вони стануть мусульманами. Там антиамериканізм або антисемітизм набирає досить цікаві форми і підходи. Крім того, в їхніх роботах спритно використовуються "ліві", антикапіталістичні ідеї. Втім, їх пропаганду ми можемо впізнати, навіть не вивчаючи арабської - філософ Дугін або інші московські "традиціоналісти" давно займаються плагіатом як з "Майн кампф", так і з репертуару ісламістських проповідників. Ось такі тексти досить популярні серед нонконформістської молоді.

Як відомо, люди не люблять тих, хто програв, їх приваблюють молоді і напористі.
На мій погляд, можливість вільно купувати "Майн кампф" в книжкових магазинах Німеччини, говорить саме про те, що нацизм вже давно не є проблемою Європи. Адже присутність у лавах ворожого до іноземців руху Пегида - російських прапорів, демонструє зовсім інші підходи сучасних неонацистів, які часто зображують Гітлера "зрадником великої національної справи".

Інші часи - інші звичаї.