Чому "кримняшам" варто приготуватися до регулярних блекаутів

4-го серпня прем'єр-міністр Росії Дмитро Медвєдєв вчергове порушив українське законодавство, відвідавши анексований Крим не через українську територію. Там, на окупованому його владою півострові він провів виїзне засідання уряду. Серед інших розглядалося і питання електрифікації Криму з континентальної Росії. Зокрема, "згідно з документом, до 2020 року в регіоні повинні бути закінчені роботи з електрифікації на змінному струмі ділянки "станція Тамань-Пасажирська - транспортний перехід через Керченську протоку – Джанкой" з відгалуженням на Феодосію, а також ділянки "станція Тамань-Пасажирська - транспортний перехід через Керченську протоку - Багерове".

В принципі, сама по собі подія не значить нічого. Приїхав "Айфончик", поговорив, пообіцяв. Але пікантність ситуації в тому, що за два дні після цього пафосного засідання південний берег Криму залишився без електроенергії. Ні, ніяких кліматичних катаклізмів, як це було в кінці липня, в Криму не спостерігалося. Причина інша: "Перевищення допустимого струмового навантаження по ПЛ 110 кВ "Сімферопольська - Ялта".

Перебрали ліміти. За що й отримали графіки тимчасового відключення електроенергії. І це при тому, що так званий "енергоміст" з Кубані таки працює. Але про нього вже не згадують із таким захопленням, як тоді, коли ця ідея втілювалася у життя. Цілком очевидно, що "енергомосту" недостатньо. Тепер "кримняшів" будуть годувати цим свіжим документом – про "транспортний перехід через Керченську протоку" в 2020 році. Мовляв, отоді й заживете – і їздитимете на материк як в сусіднє місто, і з електрикою не буде проблем.

Штука тільки в тому, що ніякого "транспортного переходу" не буде. І теоретично, і на практиці це вже неодноразово доводили. Тобто слова Медвєдєва, навіть "одягнені" в красивий пафосний документ – це лише слова. А от справи – це історія із Siemens, турбіни у яких купували саме для того, щоб забезпечити відповідний рівень постачання електроенергії. Ні, не треба думати, що це все – заради "нових росіян". Все значно простіше – Кремль перетворює Крим на гігантську військову базу, саме для цього і потрібні відповідні енергопотужності. (Ну, і людям, що залишиться. Власне, все, як у "старі-добрі" радянські часи.)

"Сіменсівська" історія ще відгукнеться Росії – і, відповідно, Криму. "Кримський міст" будуть будувати чим далі, тим довше – просто тому, що це прекрасна можливість розкрадати нафтовий бюджет Росії роками (а то й десятиліттями, як думають нинішні прикремлівські олігархи). Що ж залишається простим жителям окупованого півострова, які три роки тому були згодні навіть на каміння з неба?

А залишається все той же "енергоміст", який і так з великою натяжкою забезпечує потреби Криму – а якщо втручаються будь-які, навіть несподівані фактори (висока температура, низька температура, вітер і таке інше)… Одним словом, історія з віяловими відключеннями електроенергії, яку Україна пережила в 90-х, для Криму не завершується.

Втім, це не найгірше, що може чекати на окуповану територію. Адже проблему електроенергії, як ми бачимо, окупанти поганенько, та навчилися вирішувати. А от проблему прісної води не вирішиш прокладенням водогону з Кубані. Води ж у Криму стає все менше і менше, і взятися їй там нема звідки. Опріснювальні установки, про які "кримняші" так пафосно заявляли 2014 року (мовляв, Путін не кине, поставить опріснювачі, будемо воду з Чорного моря пити), а у 2015-му році навіть чиновники всерйоз грали у цю гру, відійшли у минуле. Так що, цілком можливо, регулярні кримські блекаути стануть аж ніяк не найбільшим лихом тих, хто збирався "умєрєть на родінє".