Чому Інтерполу настав кінець

В тіні приходу Трампа в останні два дні чимало подій проходить цілковито непоміченими. А декотрі з них, по своїй суті, є тектонічними. Однією з таких подій можна назвати зміну керівництва Інтерполу.

Сьогодні вранці ця організація в ході 85-ї сесії своєї Генеральної асамблеї обрала нове керівництво. Наступним президентом Міжнародної організацій кримінальної поліції став заступник міністра громадської безпеки Китаю Мен Хунвей. Віце-президентом організації вперше в її історії став росіянин - начальник національного бюро Інтерполу на Росії Олександр Прокопчук.

Можна було б привітати цих посадовців, які, чисто теоретично, можуть бути непоганими фахівцями у своїй справі.

Якби не той факт, що і Китай, і Росію неодноразово звинувачували у кримінальних переслідуваннях ідеологічних противників.

При тому саме Росією розроблена і впродовж багатьох років експлуатується схема переслідування опозиційних діячів та політиків, які покинули країну, саме за допомогою абсолютно божевільних звернень до Інтерполу.

Наприклад, один з активістів з оточення Навального, Нікіта Кулаченков, зрозумівши, що може потрапити в Росії за грати за антикорупційний активізм, втік до Литви. Після чого Росія подала запит до Інтерполу стосовно Кулаченкова, звинувативши його в крадіжці... "картини", намальованої двірником його будинку, і оціненої експертами в 1 американський долар і 55 центів. Після чого Кулаченкова регулярно затримували в аеропортах, а литовські бюрократи без зайвого поспіху пояснювали колегам, що екстрадиція Кулаченкова є небажаною, бо він – біженець з політичних міркувань.

І от представник країни, яка розробила, фінансувала і продовжує реалізувати подібну "стратегію", буде одним з вищих посадовців Інтерполу. На пару з китайським колегою, який займав високі посади в китайській поліції, співробітників якої теж звинувачують не тільки в практиці застосування жорстокиз тортур, але і в безперервних намаганнях переслідувати навіть тих дисидентів, які втекли з країни.

І наскільки б "технічними" не були посади очільників Інтерполу, якось сам собою згадується той факт, що Інтерпол був створений для правоохоронної діяльності "в дусі Загальної декларації прав людини" (стаття друга конституції Інтерполу). З дотриманням якої якось не складається ні в Китаю, ні на Росії. Як і зі статтею третьою – яка передбачає якнайсуворішу заборону використання сил і ресурсів Інтерполу з політичними цілями. У світлі сьогоднішніх призначень конституцію, вочевидь, слід міняти – як явно застарілу і не пов’язану з реальністю.

А загалом, зважаючи на те, що Інтерпол взяв курс на активну боротьбу з корупцією, виникає одна логічна пропозиція. Прийняти кудись у центральний апарат організації ще й представників українського бюро Інтерполу. Тих самих, що їх військовий прокурор України Анатолій Матіос звинуватив у отриманні щомісячних хабарів за відмову від оголошення в розшук "правильних" людей. Ці ж хлопці, напевно, знають про корупцію ніяк не менше, ніж китайський президент і російський віце-президент Інтерполу про права людини, правда ж?