Чому європейські політики раптом злякались "Північного потоку-2"

За останні місяці, слухаючи очільника МЗС Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра – та й фрау канцлерін Ангелу Меркель, українці цілком могли зробити один не зовсім коректний висновок. Який полягає в тому, що як бізнес, так і уряд Німеччини робить все можливе, аби завершити українсько-російський конфлікт – не звертаючи при тому уваги на інтереси Києва.

Втім, інформаційна хвиля, яка здійнялася впродовж останніх днів, може переконати у зворотньому. Цього разу мова йде не про чергову серію переговорів на тему "як нам всім краще виконувати Мінські угоди", а про будівництво "Північного потоку-2" - магістрального газогону з Росії до Німеччини через Балтійське море. Будівництво якого Федеральне антимонопольне відомство ФРН схвалило майже рік тому, в грудні 2015 року.

І ось за 11 місяців німецькі політики задумались, чи справді дозвіл на цей проект був такою вже хорошою ідеєю.

Для початку німецький депутат від партії "Зелені" в Європарламенті Райнхард Бютікофер в коментарі Frankfurter Allgemeine заявив, що за рахунок експорту енергоносіїв РФ фінансує експорт воєн. І взагалі, "в той час, коли весь світ обурюється роллю Росії в Алеппо", надавати цій країні підтримку в економічних питаннях якось зовсім недоречно.

А потім голова комітету Бундестагу із зовнішніх справ Норберт Реттген в коментарі для німецької преси звинуватив уряд ФРН і особисто канцлера Ангелу Меркель в ігноруванні інтересів держав Східної Європи у питанні з дозволом на будівництво російського газогону "Північни потік-2".

"Точку зору федерального уряду, згідно з якою "Північний потік-2 "- приватний проект, який не має відношення до політики, - я вважаю неприйнятною і провокаційною", - заявив Реттегн, який переконаний, що газопровід зачіпає "інтереси Польщі, України та держав Балтії". А ігнорування цих інтересів "може призвести до ще більшої напруженості всередині Євросоюзу", - додав неприємне пророцтво Реттген. Котрий, помітимо, не якийсь там майже радикал із числа "зелених" (ну, наскільки німецьких "зелених" можна назвати радикалами) – а однопартієць самої фрау канцлерін, член ХДС.

Перед тим із критикою "Північного потоку-2" виступив Європарламент, сумнівами щодо цього проекту поділився міністр продовольства та сільського господарства ФРН Крістіан Шмідт. До цього моменту, зазначимо, протестували головно тільки східноєвропейські держави – зокрема, Польща, Угорщина та Прибалтика. Тепер невдоволені всі.

Чому раптом політики, які впродовж року спокійно спостерігали за підготовкою до будівництва, раптом одноголосно вирішили його "пригальмувати"?

Звичайно, в списку причин є і військові злочини Росії в Сирії, і жорстка позиція стосовно війни з Україною, і погравання м'язами на східних кордонах ЄС.

Але суть, схоже, криється в іншому. Як показала статистика за 9-10 місяців цього року, ЄС знову почав щільніше залежати від російської "газової голки". У перші 9,5 місяців цього року Німеччина закупила на 7% більше російського газу, ніж рік тому. Франція збільшила обсяги імпорту на 21,1%, Австрія - на 24,8%. Загалом за 10 місяців імпорт зріс більш ніж на 10% - і демонструє стійку тенденцію до збільшення. Причина, звичайно, банальна – ціна на газ, яка знижувалась повільніше за ціни на нафту, цього року нарешті сповзла до 155-160 доларів – і купувати газ стало вигідно. А от возити його танкерами у зрідженому вигляді – ні. Що і призвело до зростання популярності російського блакитного палива. Але якось зовсім радикально розійшлося з наміром "зменшувати залежність" і взагалі, оздоровлювати енергетичний баланс.

Бо низька ціна рано чи пізно зміниться високою, а звикле до газу господарство швидко й радикально переорієнтуватись не зможе. І тоді-то вийде вже й зовсім не красиво.

Тому й доводиться тепер європейським політикам згадувати про благородні лозунги й наміри. Хоча б для того, щоб ефективніше блокувати спроби посилити європейську залежність від російського "газового меча".