Чому Ердоган вибачився перед Путіним

Лист президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана із вибаченнями за збитий торік на сирійсько-турецькому кордоні винищувач Су-24 став несподіванкою – особливо на тлі задекларованого тиждень тому бажання Анкари ні за що не вибачатись.

ТАСС зобразив лист Ердогана у вигляді покаяння блудного сина. Турецькі газети подумали над тим, що мова в посланні йшлася про „жаль” за збитим літаком, а слово „вибачення” ніби й не пролунало. Втім, усе це – подробиці. Суть полягає в тому, що Ердоган здійснив стосовно Кремля ряд ритуальних і явно примирливих жестів.

Навіщо?

Звичайно, російські санкції – сформульовані і не сформульовані –помітно вдарили по турецькій економіці. Звичайно, пляжі відчутно спорожніли, і було б незле їх трохи заповнити. Та й овочі продаються не так добре, як якихось два роки тому.

Але причини сьогоднішнього послання, здається, не тільки і не стільки в намірі „повернути росіян” – хоч і це Ердогану не завадить.

Турецький президент намагається продемонструвати всім – Брюсселю, Вашингтону, власному народові, самому собі, врешті-решт, що в нього є геополітичний вибір. Що зависнувши в геополітичному вакуумі між Заходом (який вимагає від нього дотримання демократичних практик) та Росією, яка потроху бомбила його геополітичний проект – пояс протурецького населення на кордоні з Сирією, він може лавірувати між цими двома силами. Не ставши заручником жодної із них – і уникнувши при тому можливого впливу радикального ісламу, який може мати на Туреччину свої плани. А, ну і втримавши, заодно, в міцній руці курдів з їхніми автономістськими мріями. Для цього Ердоган і починає серію хитромудрих маневрів у стилі білоруського президента Олександра Лукашенка, який, напевно, має найбільше прав називатись експертом у справі точно дозованого коливання між Заходом та Росією.

Теоретично, подібна гра може Ердогану і вдатись. Хоча грати в неї турецькому президентові буде далеко складніше, ніж білоруському колезі – зважаючи на сепаратистів, ісламістів, і війну, яка будь-якої миті може перекинутись і на його територію. Тому на практиці будь-який необережний рух в цьому тонкому і небезпечному геополітичному балансі може призвести не тільки до політичної поразки Ердогана, але й до кардинальних геополітичних потрясінь для всієї його країни.