Чому бажання росіян "подружитись із Заходом" їх не нагодує

Новина про те, що, за даними опитування "Левада-центру", більшість росіян виступають за зближення з країнами Заходу, попервах виглядає цілковитою несподіванкою. Ще б пак - за розширення економічних, політичних і культурних зв'язків з країнами Заходу виступає 71% мешканців Росії. Майже як у 2000-му році, коли Володимир Путін ще був маленьким і переляканим спадкоємцем на тлі могутньої, хай і підточеної алкоголем постаті Бориса Єльцина.

Потяг росіян до дружби із Заходом значно виріс в порівнянні з липнем 2015 року, коли такої думки дотримувалися 50% опитаних. Кількість охочих віддалятись від Заходу також всохла з 37% (липень 2015 року) до 17% (листопад 2016 року).

Здавалось би, все, що залишилось зробити – це тихо й швидко демонтувати путінізм і повернись до свободи. Чи, якщо Путін виявиться достатньо спритним і очолить процес "ревестернізації" – прибрати війська з Донбасу і Сирії, повернути Крим, і повісити опортуніста Шойгу, який посварив Росію з цілим світом.

Втім, навіть уважно дочитавши до кінця результати цього ж таки дослідження, стає зрозуміло, що жодних надій на зміну геополітичних настрїв росіян немає – і бути не може. Бо бажаючи дружити з Заходом, 70% респондентів вважають, що Росія в даний час грає важливу роль у вирішенні міжнародних проблем. Помітьте – не в створенні, а у вирішенні. 57% опитаних кажуть, що у Росії є привід боятися країн НАТО. 52% учасників опитування впевнені, що у країн-членів НАТО немає підстав побоюватися Росії. На цьому дискусію про "зміну геополітичних настроїв" можна закінчити.

Росіяни і не збираються ні міняти свою владу, ні вимагати від неї змінити зовнішню політику. Вони надіються, що Захід сприйме і полюбить їх такими, як вони є. "Поганий Обамка" буде змінений на хорошого Трампа, паскудний Олланд – на Фійона, який хоче з Росією дружити, чи на Ле Пен, яка Росію кохає. А там, гляди, і якісь Нідерланди підтягнуться, повіривши, що "Боїнг" збила українська "сушка". Чи марсіанська бойова тринога. На подібних умовах росіяни готові дружити із Заходом. Принаймні, 71% із них. Всім решту хочеться відновлення Варшавського блоку. Як мінімум.

Натомість для зовсім вже простого населення географічно найбільшої держави планети, на тлі тотального зубожіння, тези про "дружбу із Заходом" – це всього своєрідний "карго-культ". "Дружили із Заходом – були високі зарплати і дешеві харчі. Зараз подружимося знову – і все стане, як було".

Той факт, що першооснова російської економічної кризи – дешева нафта і колосальна корумпованість, на які дружба із Заходом ніяк не вплине – нікого не хвилює. Той факт, що "вашингтонський обком" під керівництвом всеросійського улюбленця Дональд Трампа буде займатись максимізацією власних і державних прибутків задля зниження податків і створення робочих місць для своїх виборців, а не дурнуватими "перезавантаженнями" стосунків з чи то 12-ю чи 13-ю економікою світу, яка так хвилювала демократів – теж нікого не хвилює. Як звичайно і той факт, що за божевільними популістами до влади на Заході приходять і цілком адекватні політики, як то показала зміна Кемерона на Терезу Мей.

Судячи з усього, в Росії все ще вірять, що світ повинен "зрозуміти і полюбити" великий народ таким, як той є . Не зважаючи на гуркіт "воронків" і танків, які неминуче супроводжують російську внутрішню і зовнішню політику.